Економічна «блокада» Донбасу: наскільки реально?

Нещодавно в Києві на Майдані Незалежності група ветеранів добровольчих батальйонів «Айдар» та «Донбас» ініціювали відкриття мобілізаційного штабу для збору та об’єднання активістів, які бажають взяти участь в економічній «блокаді» окупованого Донбасу. Основна мета громадської ініціативи — домогтися звільнення усіх українських полонених на окупованих територіях. Організатори штабу заявляють, що блокуватимуть Донбас доти, доки бойовики не звільнять усіх українських полонених.

Ініціатори акції зазначають, що порівняно з 2014-2015 рр., 2016 року торгівля з окупованими територіями зросла в кілька разів, контрабанда завозиться практично безперешкодно. І це при тому, що ще в листопаді 2014 року Президент України набуло чинності рішення РНБО про виведення з окупованих територій банків та бюджетних установ, а в січні 2016-го офіційно запровадили значні обмеження на постачання товарів до зони АТО.

Однак офіційної позиції влади щодо економічної «блокади» немає. Причому в останні кілька тижнів низка народних депутатів заявили про необхідність націоналізувати торговельну мережу «АТБ» за нібито торгівлю з бойовиками й фінансування сепаратизму та тероризму, без будь-якої доказової бази, що викликало скепсис і недовіра у багатьох.

«День» звернувся до ініціаторів економічної блокади Донбасу та експертів з питанням: чи корисною буде для України економічна «блокада» окупованого Донбасу і чи правомірною є націоналізація приватної власності в таких умовах?

«Я ВИСТУПАЮ ЗА ЗМЕНШЕННЯ І НАВІТЬ ПРИПИНЕННЯ ТОВАРООБІГУ З ОКУПОВАНОЮ ТЕРИТОРІЄЮ»

Єгор ФІРСОВ, народний депутат VII та VIII скликань:

— Нова влада, яка керує державою протягом уже трьох років, мала сформулювати стратегію розвитку, зокрема й щодо Донбасу. Найголовніше — відповісти на питання: що ми робимо і як ми себе поводимо із цією територією. Ні від Президента, ні від прем’єра, ні від спікера парламенту відповіді на ці питання ми не чуємо. Коли влада є бездіяльною, й коли влада не має відповідей на ці питання, на допомогу приходить громадянське суспільство. Так, суспільство приходило на допомогу, коли 2014 року не було армії, і добровольці брали до рук зброю, йшли захищати нашу країну. І сьогодні, побачивши, що немає відповідної політики щодо Донбасу, що з цією територією пов’язані такі проблеми, як контрабанда та корупція, частина суспільства знову активізувалася.

Від контрабанди й такої «економічної діяльності» виграє режим окупантів. Він отримує гроші, на які фінансує свої бандформування. Я виступаю за зменшення і навіть припинення товарообігу із цією територією, адже коли йде товарообіг, та територія, той режим стає життєздатним. У такому разі ми опосередковано стимулюємо той режим за рахунок цього товару.

Говорячи про механізм припинення товарообміну з окупованими територіями, існує два моменти. Перший момент — чисто юридичний: необхідно фіксувати те, що є насправді. Називати країну-агресора агресором чітко й жорстко, ті території — окупованими, «ДНР/ЛНР» — терористичними організаціями на законодавчому рівні. І друга позиція — на рівні Кабінету міністрів та РНБО — жорстко обмежувати товарообіг. Причому, будь-який товарообіг. Аж до обмеження надання води та електроенергії. Українській державі потрібно демонструвати силу. Тільки таким чином можна обстоювати свої інтереси.

Говорячи про дискусію щодо націоналізації, однозначно будь-які такі дії відіграють для держави негативну роль, тому що відштовхують іноземних інвесторів. Інвестор думає: навіщо мені заходити до країни, вкладати гроші, якщо будь-який кіоск, крамницю відразу можуть націоналізувати? На наших блокпостах стоять наші люди. Це продовольство провозять не в кишенях. Провозять фурами, фургонами, які дуже складно не помітити. Тому все це просто якісь популістські розповіді про націоналізацію.

«МОСКВІ НА ЕКОНОМІЧНУ«БЛОКАДУ» ДОНБАСУ УКРАЇНИ — НАЧХАТИ, А РЕАЛЬНИХ ЗБИТКІВ БОЙОВИКАМ ВОНА НЕ ЗАВДАСТЬ»

Кирило САЗОНОВ, політолог, журналіст, блогер з Донецька:

 — Жодне керівництво так званих «ДНР/ЛНР» звільнити полонених не може. З тієї простої причини, що їхня доля вирішується в Москві, а не в Донецьку та Луганську. А Москві на економічну «блокаду» Донбасу — начхати. Тим паче, що ця ініціатива є дуже ризикованою через те, що реальних збитків бойовикам вона не завдасть. Люди зі зброєю голодними не залишаться. Крім того, в результаті «блокади» ми можемо втратити постачання антрацитового вугілля, яке не видобувається більше ніде в Україні. Тому необхідно все зважити й обміркувати, що нам принесе економічна «блокада».

Говорячи ж про гучну історію навколо «АТБ» зі звинуваченнями у торгівлі із сепаратистами, то раніше вже було кілька таких звернень від народних депутатів. Компанія «АТБ» подавала позови, а депутати програвали суди. Тобто депутати жодним чином не змогли довести склад злочину, й, подейкують, йдеться про рейдерське захоплення.

У вільному доступі є свідчення так званих «ДНР/ЛНР», в яких зазначається, що магазини «АТБ», розташовані на окупованій території, тепер є «сетью Первых республиканских супермаркетов» і де-факто підкорюються Захарченку та компанії. Виходячи із цього, заявляти про співпрацю української мережі «АТБ» з бойовиками вкрай нелогічно.

І саме поняття націоналізації у цій ситуації я вважаю некоректним. Одна річ, якщо майно держави незаконно приватизували, і держава повертає своє. У випадку ж із примусовою націоналізацією торговельної мережі — це вже порушення прав приватної власності.

«ВІЙНА НЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ, ПОКИ ІСНУЄ ТОРГІВЛЯ З ОКУПОВАНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ»

Іван МАКАР, громадський і політичний діяч, правник, доброволець батальйону «Айдар»:

— Я активно беру участь в організації економічної блокади окупованого Донбасу, бо ця акція є доцільною і потрібною. На сьогоднішній день вже видано 7 тисяч дозволів на переміщення товарів на окуповану територію. І в цих документах немає жодних критеріїв, кому дозволяти, а кому не дозволяти займатися товарообміном. За фактом війна не закінчиться доти, доки така торгівля існує. Бо це дуже вигідно. Ті, хто продають товар на території України — сплачують податки державі. Якщо ж товари везуть на окуповані території — податки не сплачуються. Крім того, що бойовики отримують продовольчі товари, вони стягують власні податки, завдяки чому можуть воювати. Україна фактично дає їм воду безкоштовно. Така саме ситуація з електроенергією. І якщо бойовики безкоштовно отримують ці ресурси, то виходить, що наша влада працює на терористів.

Замість того, щоб вирішувати цю складну ситуацію на Донбасі, деякі нардепи розпочинають кампанію з «віджимання» власності платників податків на своїй же території. Такою є ситуація навколо «АТБ». І замість того, щоб боротися з тероризмом, деякі депутати ведуть боротьбу з усунення конкурентів. Виникає питання: навіщо це робити? Складається враження, що це спроба провести рейдерське захоплення на державному рівні.

Головне правило ринкової економіки — це гарантія захисту права приватної власності, займатися ж націоналізацією — це остання справа. Ми ж не за часів комунізму живемо. Й у сучасних умовах такі заяви від нардепів можна сприймати лише як політичне рейдерство.

Якщо ж казати про коректний механізм економічної «блокади», то все має відбуватися згідно із законодавством. Президент має внести до Верховної Ради подання про заборону будь-якого переміщення товарів на окуповану територію та з окупованої території, а парламент — проголосувати за це рішення.