«Ми живемо тут лише завдяки тому, що наші воїни – справжні герої»

Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?

2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.

Михайло КОБЦЕВ, народний депутат України, волонтер, учасник Євромайдану:

1. Важливою подією минулого року я вважаю падіння ціни на нафту. Я впевнений, що це вибило стілець з-під Путіна, його могутність руйнується. Це, якщо не брати героїзм української армії та нашу «заточку» на перемогу, один із основних факторів, що змінить процеси у світі в нормальний бік та дуже допоможе нам. Також важливою для світу та монолітної антипутінської коаліції була тверда відсіч Туреччини агресивній військовій поведінці Росії. Доки Європа поводилася нерішуче, турки гідно відреагували на зухвалі демарші росіян та поставили їх на місце. Я виріс у робітничому районі Харкова і засвоїв, що бандитів можна зупинити тільки діями, а не словами. Важливими для України я вважаю події в Дебальцевому взимку 2015 року. Воїни протрималися, поки йшла Мінська зустріч. Також військові відстояли Вуглегірську ТЕЦ, без цього важко уявити,що б сталося з енергопостачанням сходу. Для мене найголовніше зараз те,що відбувається в армії, я найбільше хвилююся за військових. Бо ці хлопці, що стоять на передовій, і вростають в землю та лід в окопах… Ми живемо тут лише завдяки тому, що вони справжні герої.

2. Я сподіваюся змінити Харків та Україну та активно пишу поправки до законопроектів. На моїй сторінці у Верховній Раді можна побачити орієнтовно біля тридцяти законопроектів, і вже чотири з них стали законами. Працюю у податковому комітеті, щоб регулювати процеси, які відбуваються у нашому суспільстві, щоб сприяти розвитку бізнесу. Також співпрацюю з командою Саакашвілі, ми збираємо великий антикорупційний форум у Харкові. В особистому житті зараз у мене єдина головна подія: ми з дружиною готуємося до появи нашого довгоочікуваного малюка.

3. Мій герой це майор «Віхрь», мій товариш, який став героєм книги Сергія Лойка «Аеропорт». Він був професійним військовим, а коли почалася війна, командував розвідкою, місяць тому звільнився з сектору «М». Ми знаємо один одного ще з 2012 року, потім були обидва на Майдані – він у «Самообороні», а я в команді «Удару», пізніше він одразу пішов воювати добровольцем, перші три-чотири місяці самотужки організував роту розвідки. А я пішов з бізнесу у політику – бо зрозумів: якщо не я, то хто? Допомагав військовим з амуніцією та іншим. А колективний антигерой для мене - це Кабінет Міністрів України. Все, що я там бачу, доводить, що люди, які там працюють, не фахові. І непрофесійність та байдужість може бути шкідливішою за крадіїв. На засідання приходять люди із тьмяним поглядом, не підготовані до виступів, вони не переймаються долею народних коштів.

4. Я тільки починаю знайомство з виданням «День». Мені, як політику важливо знати такі цікаві видання. З радістю буду його читати та додам до ресурсів, з котрими я щоденно звіряю свій годинник.