Правосуддя «Системи»

Минулий рік, зокрема, відзначився багатьма випадками переслідування добровольців з боку правової системи. За грати почали потрапляти як добровольці, так і волонтери. Більш того в столичних СІЗО сидять як українські так і російські громадяни, які виступили з проукраїнською позицією. Привід – підозра в скоєнні (або намаганні скоїти) терактів, мародерство, робота на країну агресора. Експерти ж і політики вбачають в такій тенденції зовсім інші причини, а саме боротьбу влади з тими, хто своєю пасіонарністю загрожують Системі в цілому. А Система – це залежні судді, прокурори та інші корумповані чиновники різних щаблів. Досі правоохоронці є більше інструментом для тиску, ніж поборниками правосуддя. Війна в цьому плані ще й розв’язала руки для зведення рахунків з незгодними. Так і виходить, що ті хто покликав війну в Україну, спокійно почуваються не лише в столиці та інших містах, але й виступають по телебаченню та навіть сидять в Парламенті. Ті ж юнаки, які мотивовано пішли на захист країни, потрапити під приціл як потенційні «розгойдувачі човна». Безумовно, і серед тих хто називає себе патріотами, існують диверсанти та «корисні ідіоти», руками яких можна накоїти непоправної біди. І в цьому плані все впирається знову ж таки в якість правоохоронної системи. На практиці ми бачимо, що закон судом порушується навіть до топ-персон, до відомих політиків, як це трапилось з Геннадієм Корбаном.

Пересічним громадянам в такому випадку надіятись немає на що. Особливо коли вони пішли проти Системи.

Ось два приклади, які демонструють той факт, що суспільство і правосуддя в основному знаходяться на протилежних берегах, в різних вимірах. 1 січня цього року в камері Лук’янівського СІЗО при загадкових обставинах загинув політв’язень, член організації «Білий молот» Макар Колесніков. Смерть молодого хлопця, який півтори року (!) просидів в ізоляторі, прикула до себе увагу ЗМІ і політиків. Деякі з них завітали до згаданої 28-ї камери, щоб переконатись в яких умовах перебував підозрюваний увесь цей час. Як стверджує Ігор Луценко, Макара «закрили» тому, що він боровся з наркопритонами. Самі умови в камері Луценко описав так:

«Камери різного ступеню жахливості. В одних навіть хвилину важко знаходитися через ядучий запах грибка, у інших – відносно пристойно, хоча повітря усюди затхле і температура переважно невисока. Утім, грибок є усюди, він небезпечний не тільки для підозрюваних, але і для персоналу.

Загалом, через численні водяні, вентиляційні труби та металеві конструкції Лук’янівка нагадує величезний цех із заподіяння страждань – де страждають люди, котрих суд іще не визнав злочинцями. Холодними коридорами, дворами між корпусами бігають коти».

Генпрокурор, в свою чергу, взяв під особистий контроль цю справу загибелі, яке кваліфікується як навмисне вбивство. Адміністрація СІЗО заперечує факт вбивства і наполягає на тому, що причиною смерті був «серцевий напад». Історія загадкова і показова, адже члени «Білого молота» дійсно громили клуби ігрових автоматів та місця наркоторгівлі, а, як відомо загалу, такі види заробітку не можуть існувати без «кришування» міліцією. Отже хлопець пішов проти тих, хто його зрештою і посадив.

Скандал в ЗМІ та соцмережах розгорівся і через інший випадок, а саме через затриманню громадянки Росії Анастасії Леонової. Нагадаємо, що в грудні минулого року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва задовольнив клопотання СБУ на арешт цієї дівчини, яка відверто виступила з проукраїнськими позиціями. В офіційному повідомленні значиться, що вона «підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3 (участь в терористичній групі), ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258 (замах на терористичний акт) КК України». В апеляції Насті було відмовлено.

Друг Леонової Євген Левкович написав: «Настя стояла з нами на Манежній площі, брала участь у всіх протесних антипутінських мітингах в Москві, зокреа на підтримку України і Майдану. Потім вона, зі зрозумілих причин, полишила Росію, була санінструктором в батальйоні «Азов», надавала першу медичну допомогу в бойових умовах. Згодом переїхала в Київ». Сама Леонова повідомила, що взагалі не розуміє, що відбувається і чому їй доводиться сидіти в холодній камері СІЗО.
Колишній боєць «Айдара» Максим Козуб на своїй сторінці в Фейсбук написав: «Наші правоохоронні органи своєю непрофесійністю вкотре підставились і підставили владу аж до Президента і країну в цілому. Якщо виявиться, що Настя невинна, то це означатиме, що вони незаконно тримали під вартою невинну людину. Якщо виявиться, що Настя Леонова винна, то може виникнути ситуація, коли внаслідок допущених представниками СБУ, слідчим суддею і апеляційним судом процесуальних порушень її неможливо буде доказово засудити».

Як зазначають експерти – цей випадок ув’язнення є не просто «помилкою» спецслужб, а лише ланкою в системній боротьбі з тими хто представляє згадану загрозу режиму. І в цьому випадку йдеться саме про режим у країні, а не саму країну.

«Є БАГАТО СПРАВ, ДЕ КРИМІНАЛЬНА ПІДОЗРА ІЛЮЗОРНА»

Євген ЗАХАРОВ, правозахисник:

- Умови утримання в Лук’янівському СІЗО завжди були поганими. Щодо смерті Колеснікова потрібно провести ретельне розслідування. Жахливі умови в СІЗО створені не навмисне. Там є різні камери і різні будівлі. Є ліпші, а є гірші. Але в принципі для тиску на людину її можна помістити в гіршу камеру, наприклад, в холодну, як це трапилось з Настею Леоновою. Щодо моєї позиції по справі цієї дівчини, то я погоджуюсь з позицією колишнього бійця «Айдару» Максима Козуба, який ретельно описав цю ситуацію в Фейсбуці.

5 стаття Конвенції з прав людини (право на свободу і особисту недоторканність) порушується фактично щодо кожної людини, яку позбавляють волі. Це велика проблема у нас. І існує дуже багато рішень Європейського суду щодо порушення цієї статті. Наприклад, якщо людина перебуває в СІЗО без санкції суду, то це вже автоматичне порушення згаданої статті. У нас дуже важко зупинити кримінальне переслідування, коли воно вже розпочато. Є дуже багато справ, де кримінальна підозра досить ілюзорна. Людину швидко саджають в СІЗО, а вже потім починають розслідувати справу. Причому неефективно і довго. Її при цьому рідко викликають на допити. Так саме, як з Настею, яка вже сидить місяць, а її лише один раз викликали на допит. Ситуація з тим, що людину поспішають одразу посадити в СІЗО, ненормальна. Вона почала трошки змінюватись, але, тільки-но розпочався збройний конфлікт, все повернулось назад. Так, щоправда, трапляється не завжди. Наприклад, в ситуації в Чернігові з Корбаном суддя виконала все по закону, коли обрала запобіжний засіб у вигляді домашнього арешту. Але його потім все одно посадили, адже був тиск на суд. Прокуратура завжди намагається посадити людину в СІЗО. І тут вже від судді залежить чи піде він на поводу у прокуратури. Частіше ідуть, адже прокуратура - це досить впливовий інструмент. В свою чергу, залишаючи на волі людину, суддя ризикує, бо остання може втекти. В самому СІЗО люди сидять дуже довго і, на жаль, в багатьох випадках безпідставно.

«В МІЛІЦІЇ Є СПИСКИ, НА КОГО ПОТЕНЦІЙНО МОЖНА «ПОВІСИТИ» СПРАВУ»

Тетяна ЗАРОВНА, журналіст:

- В Україні існує комітет по захисту політв’язнів. Декого із політв’язнів вдається звільнити, але багато хто залишається за ґратами і один хлопець на Новий рік навіть загинув. Можна з упевненістю сказати, що у нас існує кілька десятків людей, які перебувають за ґратами внаслідок своєї пасіонарності і загрожують Системі, яку Майдан намагався демонтувати. Підтвердженням цього є факт того, що друзі Медведька і Поліщука знайшли в одному опорному пункті міліції список потенційних кандидатів для арешту. В цьому списку були вони і навіть дівчина Медведька, яка взагалі не має відношення до громадських рухів. Тобто у міліції є нерозкриті справи, і ці списки їм допомагають визначитись, на кого ці справи «повісити». Ось вони і «вішають» ці справи на політично і громадсько активних людей. Так і «розкриваються» справи.

Що торкається росіян, то я знаю дуже багато добровольців, які намагаються отримати українське громадянство, але їм відмовляють. Зокрема один хлопець у «справі 31 серпня» досі не отримав громадянства. Ці люди перетворюються на мішені. Вони є зручними кандидатами для того, щоб на них щось «повісити». Якщо треба зробити статистику по ДРГ, то хто найкраще для цього підійде? Звичайно, громадянин РФ. Захищаючи ж Україну, вони захищають інтереси українського народу, а не тих багатіїв і корупціонерів, яких ця Система влаштовує. Останні продовжують збагачуватись під час війни. Більш того, бази добровольців «зливаються», як, наприклад, це трапилось зі списками добровольців батальйону «Донбас». Один хлопець, який повернувся до Білорусії, бо не міг отримати українське громадянство, потрапив до в’язниці.