«Система консервується...»

Президент не здивував, виправдавши найбільші прогнози експертів і очікування суспільства. Микола Азаров знову має шанс посісти крісло голови уряду. У неділю, перед від’їздом із державним візитом до Індії, Віктор Федорович вніс на розгляд Верховної Ради кандидатуру першого номера списку Партії регіонів на посаду прем’єр-міністра.

Насправді, чим менше залишалося часу на визначення із претендентом, тим більшою ставала ймовірність внесення кандидатури саме Азарова. Хоча ще напередодні виборів і особливо після відставки уряду Миколи Яновича, називалися різні прізвища. Традиційно вже йшла мова про боротьбу груп впливу, кожна з яких лобіювала власного кандидата: так звана «Сім’я» — Сергія Арбузова, «донецькі» — Андрія Клюєва, група «РосУкрЕнерго» — Валерія Хорошковського або Сергія Тігіпка. Але практично всі експерти в один голос говорили про те, що в запасі у Президента завжди є Азаров — перевірений часом виконавець, який не має власних амбіцій на президентство, а головне — найбільш вдало збалансовує групи впливу. Внесення кандидатури останнього прем’єра Януковичем підтвердило цю тезу, ще раз продемонструвавши, що у Віктора Федоровича в колоді більше немає подібного рівня компромісних фігур.

Тепер наступне запитання — чи проголосує Рада за кандидатуру Президента? Найбільш імовірними союзниками Миколи Яновича в даному випадку, звичайно, окрім власних однопартійців, є комуністи. Але в КПУ поки думають. Про це «Комерсант-Україні» сказав Лідер комуністів Петро Симоненко: «Ми працюємо над цим питанням, в тому числі з іншими фракціями, у понеділок-вівторок розберемося. Я думаю, будуть голоси».

Прогнозованою була реакція опозиції. І «Батьківщина», і «УДАР», і «Свобода» голосувати за Азарова не будуть. До речі, саме голосування, скоріше, відбудеться в перший же день засідання нової Ради. Більш детально говоримо з представниками політичних сил — експертами.

«АЗАРОВ — НАЙБІЛЬШ КОМПРОМІСНА ФІГУРА»

Володимир ЗУБАНОВ, Партія регіонів:

— Є декілька чинників того, чому знову було запропоновано кандидатуру Миколи Азарова. Перший — це те, що Микола Янович багато сил віддав роботі на державу, зокрема на посаді прем’єр-міністра, тому, звичайно, з морального погляду Президент просто був зобов’язаний подати його кандидатуру на посаду прем’єра. Тим більше, особливих нарікань щодо Азарова немає. Був складний період у державі, але ми втрималися.

Другий чинник — це компромісна фігура. Якщо пропонувати кандидата від якоїсь іншої сили — не Партії регіонів, це буде незрозуміло. Якщо говорити про кандидата ізсередини Партії регіонів, то потрібно знайти таку кандидатуру, яка була б віддалена від того, що ми називаємо «різними групами впливу», бізнесів і таке інше. Азаров якраз найбільш компромісна фігура. Звичайно, призначення Миколи Яновича багато що значить, але багато ще залежатиме й від команди — міністрів, губернаторів, тобто наповнення уряду практичним сенсом.

Щодо відсутності інших компромісних фігур, то, знаєте, люди, коли обирають собі лідерів, дивляться на позитивні й негативні якості та обирають із того, що є. Так і в цьому разі. Уряд ми обираємо з тих людей, такого розташування сил, яке склалося в державі. Сьогодні Азаров — найоптимальніша кандидатура.

Чи будуть голоси? Тут напрошується прецедент пана Пустовойтенка. Коли Леоніда Кучму було обрано на другий термін — 1999 року, він запропонував кандидатуру чинного на той час прем’єра Пустовойтенка. Але тоді не набралося голосів, і, як наслідок, прем’єром став Ющенко. Так і тут: якщо ми поважаємо думку лідера Партії регіонів, то всі, хто написав заяви у нашу фракцію — 223 людини, мають проголосувати за представлення Президента, плюс залежатиме від голосів комуністів. Я думаю, що вони все-таки проголосують за Азарова, бо інші кандидатури, які будуть висуватися після того, якщо Азаров не пройде, для комуністів ще гірші. Про опозицію не говорю, тому що вона вже думає про президентські вибори: співпрацювати з владою вони не хочуть.

Якщо Азаров не пройде? Можна знову вносити кандидатуру Азарова. Пам’ятаєте, як голосували омбудсмена — за одну і ту ж кандидатуру, доки вона не пройшла. Якщо буде інший кандидат, то це буде політична воля людини, яка її вносить.

«ЛАВИ ЗАПАСНИХ У ПАРТІЇ РЕГІОНІВ НЕ ІСНУЄ»

Сергій СОБОЛЄВ, Об’єднана опозиція «Батьківщина»:

— Якщо Президента влаштовує те, що творилося за Азарова ці два з половиною року, коли після 10 років в Україні знову з’явилися борги із зарплат, пенсій, коли крадіжки з бюджету становлять не сотні мільйонів, а мільярди, то я дуже здивований. Це свідчить про одне: політика Януковича та Азарова — це одне ціле, вона полягає не у проведенні реформ, а лише в крадіжках. Якщо Янукович знову подає Азарова, то це свідчить про те, що лавочки запасних у Партії регіонів не існує. Всім зрозуміло, що після того, як вони повернули в шахрайський спосіб стару Конституцію, уряд не подає у відставку перед новообраною Верховною Радою. Навіщо тоді було відправляти у відставку уряд, щоб призначити нових міністрів? Але перепризначення міністрів відбувається без згоди парламенту. Якщо Азаров знову стане прем’єром, то й далі здійснюватиметься така політика. Чи стане? У мене дві версії. Можливо, це той крок, на який свого часу пішов Кучма, коли вносив кандидатуру Пустовойтенка, прекрасно розуміючи, що у нього немає голосів. Другим варіантом може бути те, коли Президента все влаштовує. У Януковича все склалося в цьому житті, тому його не цікавить, як живе суспільство. Але, за великим рахунком, найменше це хвилює наших громадян. Усі чудово розуміють: якщо не буде Азаров, буде хтось такий самий, хто представлятиме Януковича і проводитиме його політику, що веде в нікуди. Звичайно, ми не будемо головувати.

«НЕ ВИКЛЮЧАЮ, ЩО БУДЕ ПОВТОРЕННЯ ВАРІАНТА 1999 РОКУ...»

Павло РОЗЕНКО, партія «УДАР»:

— Микола Янович — не новачок на політичному олімпі. Ми чітко бачили всю його попередню діяльність, як він працював до 2004 року, 2006—2007 рр., 2010—2012 рр. Стиль його роботи нам відомий. На жаль, він далекий від сучасного управління, в тому числі, економікою України. Тим більше, сьогодні є можливість бачити результат, який показав уряд Азарова за останні два з половиною року. Маючи можливості зробити все, щоб Україна розвивалася, щоб у соціальному плані люди відчули себе краще, на сьогодні економіка Україна фактично розвалена, а на 2013 рік закладаються мізерні підвищення заробітних плат, стипендій, державних соціальних пільг. Тим часом паралельно ми бачимо, що влада ні в чому себе не стримує, вона розкошує — використовує шалені кошти на своє утримання. Також влада чітко стала на шлях хабарництва, що підтверджують міжнародні рейтинги. Тому я не думаю, що коли кандидатуру Миколи Азарова знову буде проголосовано в парламенті, то його стиль роботи якимось чином зміниться. Невеличка група людей, яка називає себе правлячою елітою, й далі житиме комфортно, а для суспільства будуть стримувати соціальні виплати.

Я не бачу для себе жодних мотивів, щоб голосувати за Азарова. Наша партія так само голосуватиме проти. Але як буде загалом, сьогодні складно прогнозувати. Не виключаю, що буде повторення варіанта 1999 року, коли президент Кучма начебто виконав перед Пустовойтенком свої зобов’язання і вніс його кандидатуру на розгляд у парламент, але останній не проголосував, і тоді Кучма вніс іншого кандидата. Так само може бути й сьогодні щодо Миколи Яновича. Якщо голосів не вистачить, Президент вноситиме іншу кандидатуру. Але я не бачу голосів і щодо інших кандидатур. Єдиною надією Миколи Азарова можуть бути комуністи. Завдяки давній співпраці з комуністами Азаров має найбільше шансів, що вони його підтримають. Мені було б дуже цікаво подивитися на це голосування, особливо після того, як було запроваджено так звану пенсійну реформу: як комуністи аргументуватимуть свою позицію. В цілому полюс для маневру сьогодні великий, тому прогнозувати досить складно.

«ЯКЩО АПЕТИТИ КОМУНІСТІВ БУДУТЬ ЗАДОВОЛЕНІ, ВОНИ ПІДТРИМАЮТЬ АЗАРОВА»

Андрій МОХНИК, партія «Свобода»:

— Подання кандидатури Азарова на пост прем’єр-міністра свідчить про те, що президент Янукович буде продовжувати антиукраїнську, антисоціальну політику. Саме тому було обрано кандидатуру Азарова, котрий за майже 3 роки довів, що здатен виконувати усі українофобські побажання Януковича у соціально-економічній сфері.

«Свобода» однозначно не буде голосувати за кандидатуру Азарова. Є заяви й інших опозиційних політичних сил, які також не будуть його підтримувати. Все залежить від того, наскільки вдало комуністи проведуть торги за певні посади та преференції. Факт відсутності однозначної позиції їх партії з цього приводу свідчить лиш про те, що вони намагаються сторгувати якісь посади, як вони це зробили у 2010 р., коли за підтримки уряду Азарова, комуністи отримали посади керівника митниці, голови Фонду держмайна, заступників міністрів й купу інших посад. Якщо їхні апетити будуть задоволені з боку режиму Януковича, комуністи підтримають кандидатуру Азарова. Якщо ні — кандидатура буде провалена, а торги продовжені.

«ПОВЕРНЕННЯ АЗАРОВА — ЦЕ ПРИКЛАД СЛАБКОСТІ ПРЕЗИДЕНТА ЯНУКОВИЧА»

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:

— Річ не у відсутності запасної фігури у Президента Януковича, а в небажанні Азарова йти з цієї посади. Він чіпляється руками й ногами за неї. Азаров вибудував у країні ручне управління, страшенно корупційний і антисоціальний бюджет, тому ніхто, крім нього, не може керувати Кабміном. Ми бачимо, що все набагато гірше: система консервується, костеніє. Ті, хто прийшов до влади разом з Януковичем 2010 року, не хочуть йти зі своїх посад. Повернення Азарова — це приклад слабкості Президента Януковича. Хоч би що він особисто думав, хоч би які мотиви наводив Азаров, немає жодних підстав робити останнього прем’єр-міністром. Це вдарить по рейтингу Януковича. Він це розуміє, але просто не може нічого вдіяти. Політично в нього немає інструментів. Інакше старі більшовики — стародонецьке ядро Партії регіонів, нікого не підтримуватимуть з інших кандидатів. Януковичу довелося змиритися з тим, що Азаров захотів залишитися прем’єр-міністром. Якраз для його фігури голоси будуть. Тому що він уже заклав до бюджету наступного року гроші на задоволення потреб необхідної кількості мажоритарників (по 10 млн дол.). Зі скупівлею цього голосування буде пов’язане формування більшості.