Тепер всі команди – президентські
За рік президентства Петро Порошенко фактично усунув своїх конкурентів на політичному олімпі. Віталія Кличка — ще на старті через взаємопідтримку на президентських та мерських виборах, коли партія «УДАР» практично стала частиною «Блоку Петра Порошенка», втративши на сьогодні свій колишній рейтинг. З Арсенієм Яценюком ситуація інша. Всі ми пам’ятаємо, як ще напередодні дострокових парламентських виборів Арсеній Петрович на рівних протистояв Петру Олексійовичу — «Народний Фронт» навіть випередив «БПП» на виборах, але потім ситуація змінилася. Після формування парламентської коаліції, складу уряду, корупційного скандалу з Гордієнком, розмовами про конкурента Саакашвілі, падіння рейтингу «НФ» тощо Яценюк втратив позиції. Звичайно, він з Кличком залишаються в активній політиці, однак їх вплив суттєво звужується.
В контексті вибудовування влади експерти розглядають і намагання Адміністрації Президента «протягнути» зміни до Конституції в частині децентралізації. Вони вказують, що на тлі передачі влади на місця глава держави матиме право впливати на місцеву владу через контроль префектів і можливість тимчасово припиняти повноваження рад. Також є намагання закріпити Мінські домовленості в українській Конституції (чого прагне Кремль) через особливий статус для окремих територій Донецької і Луганської областей.
Безумовно, в цій реформі є свої плюси, але присутні й мінуси, які найбільше критикують. Учора Петро Порошенко в АП представив проект змін до Основного Закону. «Префекти будуть призначатися і звільнятися таким же чином, як в даний час голови держадміністрацій — указом Президента України за поданням Кабінету Міністрів, і нічого не змінюється. Принципово важливим вважаю право Президента як гаранта територіальної цілісності на миттєву реакцію у вигляді прийняття рішення про припинення повноважень органів місцевого самоврядування», — наголосив під час виступу Президент. В чому ж тоді децентралізація?
«Зараз Президент перебуває на своєму піку, він зачистив для себе політичне поле від конкурентів, — коментує «Дню» політичний експерт Геннадій ДРУЗЕНКО. — Але ця концентрація рейтингу, за який Президент боровся та який виграв у всіх, — це бумеранг, поки запущений в один бік. Восени або вже навесні наступного року він повернеться. Тоді треба буде шукати громовідвід для громадянського незадоволення. У сьогоднішньому українському контексті я співчуваю Президентові, бо масштабність викликів, які стоять перед ним, занадто велика. Зараз, коли йдеться про конституційний процес, відбувається намагання «пересмикнути карти під столом» — зібравши конституційну групу з децентралізації, а потім поставивши її перед фактом, що хтось за неї всі матеріали написав. Наші владні еліти не розуміють, що Конституція 1996 року — це міжелітний пакт про ненапад. Потім його переписували під кожний конкретний момент. І Основний Закон не враховує, що в Україні з’явився новий потужний суб’єкт — громадянське суспільство, згаданий «про людське око». І доки Конституція не стане договором між суспільством та владою, від її косметичних переписувань не відбудеться ніяких змін. Владу необхідно децентралізувати, але це не можна зробити поза системою засадничої конституційної реформи. В основі її має бути перехід від патерналістсько-соціальної моделі, яка неприпустима для бідної держави, до ліберальної моделі, яка передбачає вільного і відповідального громадянина. Тому замість того щоб говорити про засадничі речі, політики говорять про те, як розподілити владу між різними гравцями».
