Володимир ГОРБАЧ: «Зараз найбільш ефективним способом тиску Заходу на Росію були б економічні санкції»

Цієї неділі по всій Україні пройшли мітинги проти вторгнення російських військ до Криму. Важливо, що такі демонстрації відбулися в багатьох містах Східної України: Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Миколаїв, Херсон, Харків, Запоріжжя...

Про важливість таких демонстрацій, можливе введення контингенту НАТО на територію України «Дню» розповів політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Володимир ГОРБАЧ.

– Проведення демонстрацій навіть важливіше, ніж ведення бойових дій чи військових маневрів. Таким чином у людей пробуджується громадянська позиція. Вони не лише усвідомлюють свою приналежність до України, але підтверджують це своїми діями. Це надзвичайно важливо для відчуття всім українським народом своєї спільності, єдності і гордості за свою Батьківщину. Дуже важливо, що від імені українських громадян дається саме така, несилова відповідь. Це – демонстрація суспільних настроїв.

Це також важливо і тому, що всі ці події у містах-мільйонниках, і не тільки Південного Сходу України, поширять патріотичн настрої на більшість населення в цих регіонах.

Це – критичний момент для всього українського суспільства. Дуже важливо, щоби Київ з підвищеною чуйністю ставився до тих громадян України на Південному Сході, які демонструють свою лояльність Українській Державі в такий спосіб.

«ПЕРЕД УКРАЇНСЬКИМИ ОЛІГАРХАМИ ВІДКРИВАЄТЬСЯ МОЖЛИВІСТЬ ПОКАЗАТИ СЕБЕ ПАТРІОТАМИ»

– Як ви розцінюєте реакцію української влади на російське вторгнення? Наскільки вона була своєчасною і адекватною?

– На превеликий жаль, реакція на російське вторгнення була неефективною та з величезною затримкою. Я пов’язую це з тим, що внаслідок 3-місячної політичної боротьби і повстання в Києві та багатьох регіонах України, контроль над державними органами та установами було втрачено.

Цьому також послугувала і діяльність режиму Януковича, який готував російське вторгнення через інфільтрацію в українські силові структури прямих російських агентів, – нелояльних до України, але лояльних до Володимира Путіна людей. Як наслідок – параліч силових, військових структур і спецслужб у перші дні цього вторгнення. Адекватною та ефективною протидією могли би бути превентивні заходи: встановлення контролю силовими структурами України та над критичною інфраструктурою півострову Крим. Тоді контролювати ситуацію можна було би з Києва. У цьому випадку, ці заходу нікому було вжити, тому російські інтервенти скористалися вікном і увійшли на територію Криму. Слабкість українських силовиків спровокувала агресію.

– Українська влада призначила у деяких східних областях главами облдержадміністрацій відомих олігархів. Наскільки це виправданий крок і чи допоможе він стабілізувати ситуацію?

– Я розцінюю це як потенційно ефективний крок, який може принести користь і допомогти Києву відновити контроль над тими територіями і суспільними процесами. Це може бути також і тимчасовим заходом, який дозволить залучити матеріальні, інформаційні ресурси олігархів для втримання національної і територіальної єдності України і забезпечення роботи державних органів. Перед українськими олігархами відкривається можливість показати себе патріотами України і відповідальними людьми за те, що відбувається на цій території, де вони користуються авторитетом в широких колах населення. Цим авторитетом треба скористатися в інтересах єдності Української Держави.

«РОСІЯНИ В КРИМУ ПРОВОДЯТЬ ЗАЗДАЛЕГІДЬ ЧІТКО СПЛАНОВАНУ ОПЕРАЦІЮ».

– Наразі західні країни, міжнародні організації проводять наради, зустрічі щодо ситуації в Україні. Як би ви прокоментували реакцію Заходу на російське вторгнення?

– Захід, звісно, шокований такою поведінкою російського керівництва, але поступово відходить від цього. Зараз він вже зрозумів, що за дестабілізацією ситуації в Україні стоїть зовнішній суб’єкт – президент Росії Володимир Путін, плани якого щодо України ще більш страшніші. Захід поступово виробляє свою позицію. Вже зараз зрозуміло по риториці, що Путін перейшов червону лінію у відносинах з Заходом. Зараз Захід розглядає те, що відбувається в Україні вже як предмет своїх відносин з Путіним. Міжнародну спільноту це принижує, бо далі так справи вести не можна. В нагоді тут можуть бути санкції, які Захід почав розробляти проти режиму Януковича і його найближчого оточення.

Найбільш ефективним способом тиску на Росію були би економічні санкції, аж до економічного ембарго на російський газ чи нафту. Такі дії підірвали б внутрішню міцність режиму Путіна і змушували б російських громадян інакше дивитися на свою владу.

– У журналі Foreign Policy адмірал Джеймс Ставрідіс заявив, що НАТО потрібно ввести контингент до Криму, а подальше зволікання є помилковим, бо дає чіткий сигнал Путіну, що йому все дозволено. Наскільки реальним є сценарій, що НАТО вдасться до активних дій і введе свій контингент на територію України?

– Сценарій реалістичний і справа може дійти до цього. Але це потребуватиме серйозних рішень всередині Альянсу і більшої рішучості. Боюся, що Альянс може просто запізнитися із цими кроками. Росіяни в Криму проводять заздалегідь чітко сплановану операцію. Вони вже провели інформаційну підготовку на території своєї країни і на міжнародній арені. Вони реалізують свій план і мають чіткий алгоритм. Північному Альянсу потрібно збирати силу, техніку та кошти. Звісно, що Альянс тут буде трошки відставати. Військове втручання вони можуть собі дозволити тільки після того, коли всі дипломатичні і політичні засоби будуть використані і не принесуть користі. Це – крайній засіб. Тут може йтися не тільки про Крим, але й про інші порти України: Одесу, Миколаїв. Можливо, підтримка там буде кориснішою, щоб не допустити військового зіткнення з російським Чорноморським флотом, – зробити йому противагу.

«УКРАЇНА НЕ ВЕЛА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ»

– Тобто ви вважаєте, що Україна програла інформаційну війну росіянам?

– Україна не вела інформаційної війни. Думаю, що в міжнародному масштабі Україна її не програла. У світі зараз підтримують українську, а не російську позицію. Що стосується інформаційної війни на території України, то до останнього моменту тут зберігався паритет. Різні регіони споживали різну інформацію від різних джерел. Зараз, після фактичного оголошення Росією війни Україні і наміру ввести війська до Криму, інформаційне поле стає дедалі більше українським. Люди розуміють, що те, що вони чули раніше – елементи інформаційної війни, і цьому потрібно протистояти.

А от на території Російської Федерації Україна не те, що програла цю боротьбу, – вона її просто не вела і не розглядала такої можливості. У цьому проблема, бо якщо російські війська підтримуватимуть росіяни, то Україні виграти цю несправедливу війну буде набагато важче. Ситуація була би інакшою, якби ми готували російську громадську думку до того, що це – вторгнення, шкідливе для самої російської держави. Але у нинішніх умовах 3-місячного повстання – не було кому вести цю війну, спрямовану на інформаційне поле РФ. В України також немає інструментів, за допомогою яких можна доносити свою думку до росіян.

– Чим, на ваш погляд, закінчиться кримський конфлікт?

– Мої відчуття і прогнози по Криму не оптимістичні. Думаю, що російське керівництво вже не виведе звідти свої військові підрозділи і шукатиме можливості закріпити цей статус офіційно. Це може бути через проголошення самостійності Криму за моделлю Абхазії. Або Києву пропонуватимуть якусь федерацію з Кримом, разом з російською присутністю там. Росіяни намагатимуться торгувати Кримом, погрожуючи офіційним і юридичним відторгненням його від України, у випадку продовження курсу Києва на європейську інтеграцію, а можливо навіть і приєднання до НАТО. Все це буде тепер козирем в руках Росії у цій геополітичній грі. На превеликий жаль, контроль над Кримом вже втрачено і відновити його буде надзвичайно важко.