Білі ночі й Чорне море
Здається, літо створене для подорожей і вражень. І ці липкі спекотні дні, і мокрі дощові. Яка, зрештою, різниця? І чому ми повинні зважати на те, що хтось «згори» знову когось зрадив чи потиснув руку, скрутивши дулю за спиною, якщо є глобальніші речі — як то білі ночі в Пітері чи Чорне море в Одесі, чи платани?
Маргарита КОЗАК, дизайнер одягу, м. Житомир:
— Тиждень почався досить складно, оскільки я готувалась до V Всеукраїнського фестивалю моди «Fashion friends», який організовувала у Житомирі, і багато довелось робити самій. Я його сама придумала і проводжу останні п’ять років. У ньому беруть участь дизайнери одягу з різних міст України, в основному молоді, які перемагали в якихось конкурсах. На цей приїхали мої колеги з Харкова, Запоріжжя, Києва, Хмельницького, Кишинева, Санкт- Петербургу. Я представила дві свої колекції — «Танго з тінню» і «Бал маргариток», всього на фестивалі було продемонстровано майже 30 колекцій. Але до початку його була досить нервова обстановка, мене багато хто підводив, і тиждень перед цим був у моїх сльозах. Іноді здавалось, що все рушиться, і фестивалю не буде. Зокрема, були проблеми з організацією репетицій моделей з різних міст, обладнання для освітлення привезли не те, що я замовила, і не дуже хороше. Музику до моїх колекцій довелося записувати тричі, бо були помилки.
Але сам показ пройшов вдало, зал облфілармонії був повний. Тому останній день приніс мені задоволення. Потім секретар Житомирської міськради Анатолій Каленський, який, як і деякі інші міські керівники, був із дружиною, дуже дякував і сказав, що у великому місті такі покази є нормою, а для Житомира це не звично. Тим більше, що приїхали дійсно професіонали, і був продемонстрований європейський рівень. Тобто хороше, і не зовсім, у той тиждень змішалось, але у підсумку все вийшло дуже добре.
Антоніна ВОРОБЙОВА, менеджер:
— Минулого тижня, на вихідних я побувала на молодіжному семінарі в Бернії, це в Росії — між Санкт-Петербургом і Виборгом. Це місце особливе тим, що це екобіологічний центр. Крім того, що там дуже чиста природа з точки зору екології (а зараз — ще і білі ночі на додаток), то це ще і дуже енергетично потужне місце. Про це свідчать, наприклад, старовинні дуби, які ростуть у цій місцевості — таких, згідно зі словами організаторів семінару, немає по всій Росії — вони величезні, з величезними розлогими кронами. Цей семінар був цікавий тим, що на ньому приїхав Антоніо Менегетті. Він є засновником цілої нової науки — онтопсихології. Заснував він її у 80-х роках минулого століття. Це відносно нещодавно, але кафедра з відповідним профілем вже функціонує у Санкт-Петербурзькому державному університеті, а також цю науку розробляють на окремому факультеті онтопсихології у Римі, в Італії — звідки, власне, родом Антонія Менегетті. Ця наука вивчає людину — її внутрішній світ і її ставлення до світу. Є ряд відкриттів, які радикально відрізняють онтопсихологію від інших психологій. Це фактично психологія лідера, вона дає зрозуміти людині, як правильно реалізувати свій потенціал для того, щоб прожити життя щасливо й ефективно.
Надія ШУЛЬГА, архітектор:
— Знаю, для 22-річної людини, яка об’їздила майже всю Україну, це прозвучить дивно, але минулий тиждень запам’ятався мені тим, що я вперше побувала в, даруйте за банальність, перлині півдня України — Одесі. Зазвичай Крим і Карпати — гори, гори, гори... Цього разу ми вирішили перевірити, наскільки Одеса відповідає стереотипним уявленням про неї. Людина, яка вперше потрапляє в Одесу, почувається прикольно... Мене здивувала відносно велика кількість українських написів, все ж таки це не до кінця зросійщене місто. Найбільше враження — від платанів. Звиклим до київських каштанів очам вони видаються космічними. А ще одеські дворики — оті легендарні. Одеса, як мені здалося, місто, яке і зранку, і вдень, і ввечері щось святкує чи готується до якихось святкувань. Мабуть, до гуморини...
Звичайно, мене як архітектора не міг не зачепити Оперний театр — він сонячний, яскравий — як, власне, і вся Одеса. Мабуть, вона така навіть взимку.
