«До культурних проектів почала долучатися громада»

Iгор ГАРМАШ, директор центру мистецтв «Арт-простір» і керівник Асамблеї діячів культури Запоріжжя:

— Нещодавно у нас встановили бюст Тараса Шевченка біля Театру молоді. Я вважаю, що це абсолютно безпрецедентний крок, бо знаю, скільки часу громада пробувала через владу вирішити це питання. Тривалий час створювався макет пам’ятника, і взагалі проект реалізовувався довго: потроху рухався та заморожувався, а потім знов рухався. Я навіть здивувався, коли почув новину про те, що його погруддя все ж встановили, до того ж зробили це за приватні кошти. Це доводить, що є люди, які розуміють, навіщо це потрібно Запоріжжю, і не шкодують своїх грошей. Для мене це гарний маркер,бо будь-яке суспільство оцінюються за тим, наскільки багато в ньому людей, які готові розвивати громаду неофіційно, не просуваючи свої імена заради піару. Бо навіть іноді політики використовують наші, не свої, кошти, роблячи подібні речі, встигають піаритися. 

Крім того, останні декілька тижнів я готував маріупольську «Книжкову толоку», яка відбудеться 14—15 квітня. Як людина, яка 10 років займається культурно-громадською діяльністю, наразі всеукраїнськими проектами, можу зазначити, що зараз з’явилася така тенденція, що до культурних проектів, які ми запустили у Запоріжжі, почала долучатися громада. А будь-яка громада має рости. Зараз у Маріуполі є люди, які бажають займатися громадською діяльністю і зацікавлені у толоці: це і бібліотеки, і Маріупольський національний університет та багато інших установ. Але все ж таки вона повинна рости. Наприклад, нещодавно пройшли чутки, що не буде Запорізької книжкової толоки 2018, але це все ж таки чутки. Можу сказати, що будь-яка толока під загрозою, якщо вона проводиться за гранти — тоді немає гарантій чи сподівань. Це завжди змагання професійності та навіть фартовості.

Підсумовуючи, можу зараз сказати, що якщо у Маріуполі є бажання зміцнювати культуру по лінії фронту, чому його повинно не бути і інших містах? Тому натякну, що це буде не єдине місто, у якому відбуватиметься книжкова толока. Де є бажання зміцнювати українську культуру — там і будемо працювати.

Наталія IГНАТЬЄВА, театрознавиця, членкиня ГО «Запорізьке театральне товариство»:

— За останні два тижні сталося чимало цікавого й хорошого в культурному житті Запоріжжя: прем’єри в театрах, кінопокази, відкриття художніх виставок... 

Найбільш значущою подією я б назвала позитивні зрушення в царині «культура — закон»: 1 березня двадцята сесія Запорізької обласної ради ухвалила рішення щодо впорядкування статутів театрів. Це може здаватися малопомітним для того, хто не «в темі». Проте подія дійсно вагома, адже стосується загальнодержавної реформи театру та її особливостей «на місцях». Понад рік тому, під час конкурсу на посаду директора театру ім. Магара ГО «Запорізьке театральне товариство» звернуло увагу обласного керівництва на допущені в процесі порушення, зокрема — невідповідність назви посади керівника вимогам чинного законодавства. Щодо цього та інших порушень з облрадою судилися як наша ГО, так і один із кандидатів на посаду. Проте статути театрів області залишалися без змін. Уже в цьому році, під час конкурсу на посаду директора театру ляльок, депутати звернули увагу на повторення помилки, винесли питання на сесію й ухвалили: керівникам театрів (у тому числі — ляльок та імені Магара) «привести статути... у відповідність до чинного законодавства та надати їх до Департаменту культури». Перший крок зроблено, тож є надія, що й інші порушення будуть усунені.

Великою ложкою дьогтю для обличчя міста і його життя в цілому була й залишається безпорадність посадовців і служб перед стихією. Простіше кажучи, гори брудного снігу та криги в центрі, нерозчищені дороги у віддалених районах, калюжі завбільшки з водосховище і перманентний транспортний колапс щоразу перетворюють пересування містом на складну і небезпечну пригоду. Що вже говорити про естетичний бік і культурно-туристичну привабливість міста у такому стані... 

Якщо ж звузити розмову від питань загальнодержавної реформи чи подій для всього міста, я б згадала про деякі здобутки громадської організації «ЗТТ», до котрої належу. Це, зокрема, підготовка до конкурсу «Найкраща студентська рецензія» в рамках фестивалю-конкурсу «Січеславна-2018» (фест проводить Дніпропетровське міжобласне відділення НСТДУ). Конкурс рецензій ми організовуємо вже вдруге і цьогоріч надійшло більше двадцяти заявок. Сподіваюся, що й текстів буде не менше, а їх рівень порадує.

Олеся КРАМАРЕНКО, екоактивістка, голова ГО «Дзига»:

— Серед екологічних подій, які привернули максимальну увагу громадськості, лише одна головна — ситуація навколо парку ім. Яланського (навпроти цирку). Одна з компаній планує збудувати там торговий центр. Насправді актуальне питання, яке викриває абсолютну інертність влади щодо комплексного вирішення проблематики зелених насаджень у місті. Це все дійсно перетворили на «цирк». Всіх, хто висловлює будь-яку думку, поділили на два табори. Я бачу тут серйозний привід замислитись, яку стратегію обирає місто: стратегію «бетону» чи «зелену»? Нам потрібна програма розвитку парків та зелених зон, потрібна система озеленення міста — прозора і ефективна. Потрібні рішення, які захищатимуть публічний зелений простір міста.