До скарбниці сподівань людських

Звістка напередодні свята Святої Трійці про включення поруч з іншими й церкви Святого Архангела Михаїла в закарпатському Ужку до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО порадувала багатьох шанувальників сакральної дерев’яної архітектури. Бо цей храм ось уже 268 років викликає захоплення в багатьох мирян і туристів зі всього світу, вражає своєю легкістю та чіткістю ліній, дивовижною гармонією з навколишнім карпатським ландшафтом.

Прийняте рішення на засіданні 37 сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО для всіх 16 церков Польщі та України було непростим, але для храму в Ужку воно далося особливо важко. Та попри низку зауважень насамперед щодо інтер’єру, серйозних втручань в оригінал гору взяла захопленість експертів шедевром, прагнення в майбутньому повернути йому повну автентичність і первозданність з допомогою висококваліфікованих фахівців.

Така праця конче потрібна, бо дозволить подовжити поважний вік дерев’яного храму, який ще не одному поколінню принесе духовну втіху. Сюди пощастило приходити в дитинстві й мені, приймати тут перше причастя, сюди нас, жовтенят і піонерів, не пускали представники комуністичного режиму, залякували виключенням зі школи, тут довелося бути учасником й сумних хвилин прощання з рідними, але ніколи не зникне бажання до кінця днів своїх повертатися під покриті гонтом куполи храму Божого, відчувати дивовижну атмосферу умиротворення і подиху віків, дух надій і сподівань людських. Сюди поспішив і наступного дня після звістки про високу оцінку храму. Він і справді неповторний шедевр майстрів, справжня візитівка Закарпаття. Його треба бачити, милуватися і захоплюватися ним.

...А навкруги того суботнього дня у поті чола трудилися ужани, заготовляючи сіно на крутосхилах, випасаючи корів, готуючись до неділі. 27 червня тут було подвійне свято — освячення одразу аж двох нових святинь: великого хреста на Ужоцькому перевалі та каплиці у центрі села.