«Гербове» питання
Минає 10 років, як Київрада затвердила герб Києва, але й досі у цьому питанні немає повної ясності. Почну, як кажуть, з початку. У 1995 році на засіданні сесії Київради розглядається питання про новий герб і прапор столиці. Депутати затверджують проект художника Юрія Соломінського, який ще у 1993 році став призером республіканського конкурсу. Правда, була спроба тодішнього голови Київради Леоніда Косаківського проштовхнути провладний проект – але депутати рішуче висловилися проти.
Проте за одну ніч рядове питання набуло ознак детективної колізії: депутати ухвалили один герб, а через тиждень почали вивішувати інший – групи авторів на чолі з головним художником міста того часу Георгієм Куровським. Так і почалася боротьба двох гербів: офіційно ухвалений Ю. Соломінського переходить у «підпілля», а «самозванець» починає посилено тиражуватися.
Провідні фахівці країни в галузях історії, мистецтвознавства та геральдики намагаються протистояти свавіллю влади й створюють експертну групу тимчасової комісії Київради з питань геральдики, яка грунтовно опрацьовує обидва зображення. Проект герба Г. Куровського відразу викликав справедливу критику щодо нефахового підходу до його графічного, геральдичного та ідеологічного вирішення. Дійсно, його автори навіть не подумали про розроблення графічного малюнка, а просто взяли зображення архангела Михаїла з герба Києва початку ХХ ст., розробленого Герольдмейстерською комісією та затвердженого царським урядом Росії. Само по собі просте копіювання герба та й ще створеного геральдистами іншої держави, поблажливому «опікуванню» якої Україна час від часу протистоїть – важко переоцінити. До того ж графічне зображення архангела Михаїла зроблено в дусі ХIХ ст. зі схематичним і невиразним графічним малюнком.
Для створення нового герба Києва необхідне використання не тільки закарбованого у багатьох творах мистецтва іконографічного образу архангела Михаїла, але й відповідне трактування образу архангела Михаїла як покровителя столиці сучасної України.
Юрій Соломінський принципово відмовився від використання ідеології гербів Києва часів Російської імперії, які принижували та змінювали суть нашого символу, надавали йому роль войовничо–агресивного виконавця, провідника імперських ідей. Ідеологічною основою його герба є герб Києва часів визвольних війн Богдана Хмельницького, а також стародавні мистецькі київські зразки, де архангел Михаїл у боротьбі проти темних сил уособлює світлі сили. Вогнистий меч архангела Михаїла не для знищення, це життєдайний меч–промінь просвітителя та захисника. Одяг архангела – національний, традиційний, змодельований із печаток київських князів Х–ХIV ст., а також герба Києва ХVII ст. Обличчя архангела змодельоване з відомої стародавньої київської ікони «Янгол–золоте волосся» (ХI сторіччя).
Таким чином, експертна група відхилила проект Г. Куровського та рекомендувала винести на сесію Київради доопрацьований згідно з рекомендаціями комісії герб Ю. Соломінського. З того часу спливло чотири роки, неодноразово питання про герб вносилося до порядку денного, але, от біда, кожного разу «вдала режисура» знаходить якісь перепони — мабуть, хтось дуже сильно боїться прозорого, чесного обговорення питання про герб столиці на сесії.
Обурюються й депутати, їхня позиція досить чітка: давно вже час покласти край свавіллю й обрати достойний герб для столиці. Тим більше, що сам Київ вже давно обрав для себе герб — про це свідчить телебачення, реклама, сувеніри (тобто там, де вказівка згори не спрацьовує), навіть на Північному полюсі — цей же герб.
Поживемо — побачимо, як складе черговий іспит на демократію європейська столиця!
