Гонка «озброєнь»
Уявляючи будь-яку культуру, можна миттєво «увiмкнути» або так само швидко «вимкнути» із «циклічної культури часу». Позаяк культура формується не самовольними вчинками окремих людей, нехай навіть саме ці особистості є творцями історії, а матеріальним та духовним виробництвом, яке здійснюють кілька поколінь. То ж називати дії анонімного стрілочника 90-х («нехтування в Україні культури сценарного часу і переведення стрілки на культуру архаїчну») вирішальною причиною згасання у нас науково-технологічного прогресу є свідченням архаїчного уявлення автора про закони суспільного розвитку.
Здавна відому філософам культурну дихотомію часу на циклічний позаісторичний (міфологічний) та історичний (релігійний) перенесено на явища економічні для обґрунтування найактуальнішого політичного висновку: вибори (подія, зауважимо, циклічна за самою своєю сутністю) заважають керівній партії працювати над досягненням світлого українського майбутнього.
Дивно, але науковий погляд економіста не затьмарюється долею КПРС, котра мала на озброєнні майже релігійний сценарний час («перемога комунізму»), визначні досягнення у космосі та балеті та котра ще й ракети будувала краще за всіх — а от, дивись- но, зникла, залишивши нам у спадщину потворну радянську культуру, для подолання якої потрібні покоління українців, що по краплині вичавлюватимуть з себе «гомо совєтікус».
Віддаючи наукову шану старшому поколінню американських аналітиків (мабуть, тому, що їхні нащадки плідно працюють над сценарними моделями Партії регіонів), радник чинного українського прем’єр-міністра завершує свою статтю таким постскриптумом: «нагадаю, що після тріумфу першого польоту людини в космос, а також услід за іншими тріумфальними проривами американські аналітики визнали, що джерела цієї успішності — в першокласній освіті. Відповідно, систему освіти у США було вдосконалено».
Варто було б додати ще такі слова: «після тріумфу висадки людини на Місяць, а також інших тріумфальних проривів радянські аналітики визнали, що джерела цієї успішності — в ідеології вільного ринку. Відповідно, систему планової економіки у СРСР було вдосконалено (так звана «перебудова»).
Різниця ж полягає в тому, що американська система витримала чужорідні інновації і залишилася американською — на сьогодні найкращою у світі, а радянська таких інновацій не витримала і відійшла в історію. І жодні «сценарії» не повернуть ті часи.
