Гуманізація освіти: чи завжди на благо?
Сьогоднішній напрямок на гуманізацію освіти відштовхнув фізику на маргінес. Велика кількість вищих навчальних закладів навіть відмовилась від вступних іспитів з фізики, не в останню чергу і через те, що рівень знань з цієї дисципліни різко знижується і, оцінюючи їх при вступі, можна залишитись без значної кількості студентів. Освіта втрачає вчителів-спеціалістів, випускники шкіл усе менше отримують знань і навичок, що допомагають розуміти навколишній світ, а тому цілий ряд гуманітарних дисциплін, таких як біологія, екологія, географія, життєзабезпечення тощо перетворюються на набір правил, приписів, лозунгів, внутрішня сутність яких незрозуміла.
Не треба забувати, що фізика була першою гуманітарною наукою і такою залишалась більше, нiж двi тисячi років. Тільки починаючи з Галілея і особливо Ньютона, вона поступово стає тією наукою, до якої ми сьогодні звикли. Але ще в 1708—1709 роках Феофан Прокопович прочитав студентам Києво-Могилянської академії цикл лекцій, які мали назву «Натурфілософія, або фізика». Аристотель розумів під вивченням природи (грецькою physis — латинською транскрипцією) вивчення будь- яких явищ, серед них і біологічних. А Ф. Прокопович у згаданих лекціях наголошує: «По- перше, під природою розуміють самого Бога. Наприклад, Сенека легко надає йому назву природи, коли каже, що вона є не чим іншим, як Богом... Нарешті, назвою «природа» послуговуються для визначення народження живого. Так її тлумачать як грецькі, так і латинські автори, що є для них найважливішим і спільним. Бо в грецькій мові «physis» походить від дієслова «народжувати», а в латині «natura» — від «народжуватись».
Чим же важливе вивчення фізики в наш гуманітарний час? Справа в тому, що фізика пройшла найбільший шлях розвитку гуманітарної науки і її принципові засади дають взірець для всіх наук, зокрема і гуманітарних. Візьмiмо приклад чіткого визначення явищ, величин, одиниць, моделей і всього іншого у фізиці. У філософії, соціології, психології ці визначення не простіші, навпаки, фізика навчає принципів визначення і складання глосарію на найбільш простих прикладах. У згаданих лекціях Прокоповича «визначення — це речення, яке розкриває природу речі».
А сам принцип, або алгоритм фізичних досліджень, — розробка методики експерименту, чітке його проведення і аналіз результатів! Скільки спотикань саме в дослiдженнях було в біології, соціології, політології? Яка наука може обійтись без них? Усе це формується при вивченні найпростішої науки — фізики. Так, фізика є найпростішою наукою, а її складність у тому, що вона, пройшовши повний шлях розвитку, широко користується математикою. Інші науки, особливо гуманітарні перебувають у початковій фазі, але вони обов’язково будуть розвиватись у такому напрямку. Вже зараз вони все ширше користуються математичним апаратом для оформлення певних закономірностей. А взірець дає фізика.
Ці роздуми підтверджує життя. Адже саме фізик, автор багатьох підручників, академік АПН України С. Гончаренко ще 1994 року вперше порушив питання про гуманізацію освіти. До гуманітарних питань прийшов і інший автор підручників з фізики К. Корсак. «Технар» В. Іващенко веде в НТУ «КПІ» драмгурток і пише проникливі вірші. Багато прикладів дає і Росія. Має сенс почати з найвідомішого гуманіста кінця ХХ ст. А. Сахарова. В. Фабрикант вивчав кольористику стародавніх ікон, а Б. Раушенбах пояснив незвичну для нас на іконах «зворотну перспективу». Такі приклади можна продовжувати, і це не випадковість, а, скоріше, закономірність. З особливою гордістю ми можемо згадати українця Івана Пулюя, що стояв біля витоків відкриття майбутніх «рентгенівських променів» і одночасно працював над українським перекладом Біблії.
Зменшення годин на вивчення фізики і математики завдасть удару не тільки розвитку природничих і технічних наук, але не дасть можливості глибоко засвоїти і розвивати гуманітарні науки. Давня суперечка «фізиків» і «ліриків» безпідставна, бо вивчення граматики, логіки, риторики допомагає у пізнанні фізики, а строгий фізичний апарат досліджень допомагає «гуманітаріям» розвивати свої науки. Особливо це стосується шкільного курсу елементарної фізики, який багато в чому може бути віднесений до гуманітарного циклу. Цей курс можна використати, щоб дати приклади з найрізноманітніших, суто гуманітарних дисциплін — історії, основ латині та грецької мови, політології і соціології, географії і біології.
Насамкінець наведу витяг з постулатів ХIV ст. Паризького університету, згаданого на сторінках «Дня» (№93): «И так как грамматика, логика, физика и прочие первичные науки есть путь и основание к другим, более высоким знаниям, устанавливаем и предписываем, что никто не должен допускать к степени бакалавра канонического права на юридическом факультете в Париже, сколько бы он ни слушал декретов и декреталий, если он сначала не будет достаточно тверд в начальных знаниях».
Думаю, що такі принципи не можна зарахувати до «традиції абсурду» (вислів Євгена Зарудного у «Дні», №93), навпаки, абсурдом є протилежне. От і виходить, що ми, не замислюючись, зберігаємо абсурд за формою (класно-лекційно-урочна система), але дуже легко доводимо до абсурду сутність проблеми.
