Iз думкою про чин

Здавалося б, за кілька днів до Великодня львів’яни мали б перейматися переважно побутовими клопотами: миттям вікон у коротких перервах між холодними дощами, пранням фіранок, пошуками місць, де дешевші шинка, ковбаска і яйця... Та де там!

Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, директор Міжнародного інституту освіти, культури і зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»:

— Питання «Що хорошого? Що поганого?» особливо важливі у переддень найбільшого свята у християнському світі — Воскресіння Христового, коли йде осмислення твого власного чину в житті... З доброго було те, що в Національному університеті «Львівська політехніка» нам вдалося організувати зустріч з духовним провідником — Блаженнішим Любомиром Гузаром. Надзвичайно приємно, що ця зустріч була велелюдною, але особлива приємність у тому, що послухати Блаженнішого прийшли багато молодих людей. Любомир Гузар говорив про ідею єдності суспільства, яку можна досягти великою працею кожного з нас — вивченням своєї і світової історії, пізнанням своїх талантів і їх реалізацією для користі ближнього і свого народу. Вважаю, що ця подія відбулася в контексті першого Національного круглого столу «Світові виклики та сучасний стан розвитку України», ініційованого групою «Першого грудня», яка стала знаковою в житті нашого суспільства. Дуже важливо, що на круглому столі прозвучала думка про роль української інтелігенції, про яку останнім часом усі забули. «Лише тоді, коли духовні цінності стануть посідлістю цілого народу в практичному житті, матимемо розв’язку не на один рік, а на півстоліття і більше, — зазначив Любомир Гузар. — І користь від того буде не лише для нинішнього покоління, а й для прийдешніх...» Думаю, що відбулася безпрецедентна подія, яка окреслила моральні орієнтири в нашому суспільстві. Причому вони прозвучали від людей, які справді мають вагомий незаперечний моральний авторитет. Але ще важливіше, щоб за тим словом було діло. І я дуже сподіваюся, що високі слова, які прозвучали на цьому поважному заході, знайдуть реалізацію в конкретних справах. А для нашого Міжнародного інституту дуже важливою була участь у заходах, котрі організувало посольство України в Казахстані, де розглядалися питання східної діаспори у консолідації українства на пострадянському просторі. Дуже важливо, щоби на Національному круглому столі не забули про українців, що живуть за межами України. Оскільки ми з ними часто й багато спілкуємося, то знаємо, наскільки важливою є для них участь у таких подіях. За межами України — понад 20 мільйонів українців! І серед них є люди, які мають великий моральний авторитет у нашій країні, й, користуючись нагодою, висловлюю побажання залучити тих людей до обговорення наших внутрішніх, а насправді — загальноукраїнських проблем, бо ті проблеми болять не тільки українцям в Україні, а й поза нею. З поганого — те, що ми приходимо до святкування Великодня з больовими точками в нашому суспільстві — це політичні в’язні. Дуже хотілося б, щоби оцінку діяльності й Тимошенко, й Луценка дали самі люди.

Наталя МІХНОВА, керівник громадської організації «Самопоміч»:

— Готуємося, як і в усій країні, до свята Воскресіння Христового. Організували у Львові унікальний проект «Світло в оселі» — допомагаємо самотнім літнім людям наводити лад у хаті до свят. Наші волонтери вже побували у двох сотнях осель, і це було не тільки прибирання, а й щире спілкування старшого покоління з молоддю. Вважаємо без зайвої скромності, що це — дуже хороша ініціатива, котру варто поширити і в інших містах України. Також кілька днів тому «Самопоміч» провела у центрі Львова Ярмарок здоров’я, присвячений Міжнародному дню здоров’я. Захід було проведено на п’яти майданчиках, тривав чотири години, впродовж яких усі охочі могли відвідати майстер-класи із приготування корисної їжі, отримати консультації психолога щодо правильного сну, ознайомитись із засадничими принципами арт-терапії, повправлятись у танц-фітнесі. Крім того, львів’яни та гості міста мали можливість безкоштовно виміряти артеріальний тиск і зробити аналіз крові на цукор. А загалом наша організація реалізовує різні програми з популяризації здорового способу життя. Зокрема, минулого тижня ми розпочали великий проект «Здоров’я твоєї дитини», в якому візьмуть участь 67 тисяч львівських школярів. На нашу думку, проект матиме великий соціальний ефект, позаяк приверне увагу вічно заклопотаних роботою батьків до здоров’я своїх дітей. «Самопоміч» дбає й про здоров’я літніх людей — у Львові вже є дві групи здоров’я для пенсіонерів, де можна оздоровитися не тільки безкоштовно, а й, що важливо, під наглядом професійного інструктора.

Ігор ГУЛИК, головний редактор «Львівської газети»:

— Добре, що нарешті весна. Відверто кажучи, набридла і втомила зимова негода, особливо у нашому специфічному Львові, який люблять називати не тільки «маленьким Парижем», а й «великим Лондоном» — через затяжні дощі та мряку. Після Великодня все жвавішає — природа і люди, все тягнеться до сонечка, все по-новому усвідомлює радість буття. Сидіти перед телевізором чи комп’ютером перестає бути трендом, позаяк довкола вирує весна. Тож іще один позитив, мабуть, у тому, що люди менше стануть перейматися тим, хто і що з політиків сказав у якомусь із численних ток-шоу, обговорювати чергові пасажі спікерів у маршрутках чи курилках. Урешті-решт, добре, що поступово народжується усвідомлення самодостатності, принаймні, мені видається, що більшість із громадян країни менше вірить у добрих провідників (про що, зрештою, свідчать соціологічні дослідження). Це, як на мене, є доволі благодатним ґрунтом для зерен, які пробують посіяти учасники Ініціативи «Першого грудня», оскільки досвід говорить, що коли люди втратили віру в державні інституції, вони схильні прислухатися до інтелектуалів. Зрештою, й сама Ініціатива є знаковою, обнадійливою подією — можна пригадати тут активізацію моральних авторитетів напередодні здобуття Україною незалежності, можна, зрештою, відшукати приклади таких же процесів у сусідній Польщі, Чехословаччині часів агонії радянського блоку. Тобто є підстави, знаки для змін... Тепер — про зле. Зле, як на мене, те, що влада аж ніяк не бажає бачити трансформації соціального довкілля за вікнами дорогих автівок чи помпезно облаштованих кабінетів, що й надалі спілкується із власним народом мовою обіцянок, які, втім, не варті уваги того ж таки народу. Бо соціальним гаслам, далебі, ніхто не вірить. А хто йнятиме віри в особливу щедрість чиновників, коли пенсія зростає на кілька гривень, рівно ж «комуналка» — на десятки, а то й сотні? Зле, що, загнавши сама себе у глухий кут перед усім світом нагінками на опозицію, ув’язненням її провідників, правляча верхівка не намагається вирішити проблему в цивілізований спосіб, а продовжує полювання на відьом, множачи кримінальні справи. Не проблема усунути Тимошенко й Луценка з виборчого процесу. Та чи додасть це порозуміння і довіри серед спільноти, чи буде це на користь країні? Ті, хто голосував за Ю.В. Тимошенко на президентських виборах, не емігрували, не випарувалися, не полетіли на Марс. Хай дехто розчарувався, дехто колаборував, але ж більшість залишилася-таки при своїй думці. Тобто зле те, що ми починаємо нове коло протистояння, і цим колам вже «несть числа».