Хто й як дискредитує нову владу
Загальновідомо, яке значення має той кадровий потенціал, що буде виконувати рішення та Укази Президента України. Не секрет, що будь-яке прогресивне рішення може бути зведено нанівець і навіть дискредитоване після того, як чиновники попрацюють над інструкціями з його практичної реалізації. Тому сумно спостерігати, як до влади знову рвуться діячі, які всі останні роки дискредитували українську владу перед власними громадянами та світовим співтовариством. Іще сумніше спостерігати як іде дискредитація нової української влади, Президента. Зауважмо, що механізм дискредитації повністю збережено. Все оточення глави держави клянеться йому в особистій відданості, всі чиновники на кожному кроці підкреслюють, що тільки вказівки глави держави виконують, що є гарантією їхньої недоторканності, а питання вирішують — кожен свої особисті, які не завжди співпадають із інтересами держави. В результаті — всіма процесами в державі керує апарат, але апарат ні за що не відповідає, а крайнім, як завжди, залишається Президент.
Згадаймо, скільки разів прибічники Віктора Ющенка запевняли, що приймуть будь-яке його рішення стосовно кадрових призначень, і в той же час вели відкриту боротьбу за портфелі. А деякі політичні сили мали такий гарний апетит, що глава держави змушений був віддати по квотах навіть ті посади, призначення на які за Конституцією є прерогативою виключно глави держави. Хіба не розуміли політики, що така відверта битва за портфелі дискредитує нову владу перед виборцями? Прекрасно розуміли, але власні амбіції взяли гору над загальнодержавними інтересами.
Хіба не розуміли ті політики, що всі останні роки жодного дня не були без високого крісла й нічим позитивним не проявили себе, що їхня поява в новому уряді дискредитує його? Розуміли, але рвонули в урядову парламентську ложу з такою спритністю, Президент навіть не встиг підписати ще Указ, а новий-старий чиновник уже в кріслі сидить.
Але найцікавіше було спостерігати, як кандидати на урядові посади постійно повторювали, що незалежно від того, кого призначать, це буде уряд Ющенка й відповідати за дії уряду буде Президент. Геніально! Хлопці будуть сидіти у високих урядових кріслах, усім керувати, розподіляти бюджетні кошти, а відповідати за все буде Ющенко. Можливо, саме цим пояснюється такий великий інтерес до урядових посад із боку народних депутатів? Адже народний депутат прирівнюється до держслужбовця першого рангу, тобто того рангу, що мають міністри та голови комітетів. Президент держави однозначно заявив, що красти уряд не буде. За що ж тоді розгорілася справжня війна серед соратників? Ранг не змінюється, лівих доходів не передбачається, а народні обранці масово вирішили змінити затишні недоторканні депутатські крісла на дуже хиткі урядові.
Перші дії новопризначених урядовців дуже наочно демонструють, що, рішення глави держави ніхто і не збирається виконувати. Всі пам’ятають, що Президент України сформулював дуже конкретні вимоги до майбутніх урядовців, що стосувалися неможливості поєднання політичної та бізнесової діяльності з урядовою. Про бізнесову діяльність я не маю відомостей, але хто виконав вимогу Президента стосовно керівництва політичними партіями? Ніхто. А скільки новопризначених держслужбовців склали депутатські повноваження? Скажіть, будь-ласка, чим можливо більше дискредитувати нову владу, ніж масовим порушенням закону найвищими посадовцями? До того ж порушення явного, демонстративного. А деякі навіть почали виправдовувати порушників: мовляв, при старій владі теж таке було. Невже політики не розуміють, що запозичення норм поведінки старої влади, для нової є дискредитацією. Хто нам повірить у світі, що ми будемо цивілізованою країною, якщо норми закону в нас не писані навіть для держслужбовців найвищого рангу?
Президент виконав свої домовленості стосовно соратників по політичній боротьбі, тому, на мій погляд, у нього є повне моральне право запитати, чому соратники рекомендували до складу уряду порушників закону і, оскільки сумісництво є порушенням і Закону про статус народного депутата, і закону про державну службу, одним указом звільнити всіх держслужбовців-сумісників із формулюванням «за порушення закону». Тоді всі будуть знати, що в Україні діє закон, перед яким всі рівні, в Україні є Президент — гарант дотримання Конституції. На мій погляд, цей крок потрібно зробити саме зараз.
Оточення Президента створює систему, за якої інформація до глави держави буде надходити тільки по одному каналу, і тільки та, яка влаштовує оточення. А дозована подача інформації є елементом маніпуляційних технологій, за допомогою яких можна легко впливати на будь-яку людину. Деякі події переконливо доводять, що тільки за останній час Президента декілька разів відверто підставляли, і немає суттєвого значення, як це відбувалося: була підказка оточення чи була надана дозована інформація, на основі якої глава держави сам приймав рішення, чи радники завчасно не попередили про небезпеку.
Публікації у ЗМІ допоможуть створити паралельний канал надходження інформації до глави держави — статтю можуть прочитати члени родини, рідні, друзі Президента, а також принципові співробітники секретаріату, через яких інформація може потрапити особисто до глави держави, а рішення він прийме сам особисто.
