Кого накриє хмара забуття?
Прочитав статтю «Тимократія» Миколи Міщишина в газеті «День» за 12 лютого 2009 року (№23) і не зміг утриматися, щоб не виразити своє обурення безпідставними звинуваченнями з боку автора. Я зрозумів це так, що президентська передвиборна кампанія стартувала, і дано вказівку «мочити Юлю». Мені дуже прикро, що моя улюблена газета таке надрукувала. Далі по суті.
Автор статті звинувачує нашу Юлю в тому, що вона багатьох зрадила, починаючи від Лазаренка, Ющенка та інших. Але ж вона ні Лазаренка, ні, тим паче, Ющенка не зраджувала. Навпаки, очевидно для багатьох, що Ющенко і став «гарантом» завдяки їй. А от «гарант», ставши «гарантом», почав інтенсивний обстріл персонально її, взявши за мету знищити потенційного конкурента.
Хочеться нагадати, що коли Юля стала віце-прем’єром із ПЕК, то завдяки насамперед їй було погашено борги з пенсій, виплачено зарплати лікарям, вчителям, шахтарям, які не виплачували понад дев’ять місяців; погасили борг Світовому банку, Європейському банку, не позичивши на це ані копійки, а вечорами припинили відключати електрику. Почитайте записи майора Мельниченка, там усе сказано. Зокрема, як олігархи побігли до Кучми і благали прибрати її, бо вона не дає їм спокійно красти, як вони звикли це робити. Вживали такі епітети, які всі ми чудово знаємо.
Коли ж Кучма дав команду посадити Юлю у «буцегарню», то Ющенко й слова не сказав на захист свого заступника. Навпаки, разом із Плющем і Кучмою він підписав листа, де протестуючих було названо фашистами. Я знаю, що було створено групи слідчих-нишпорок, перед якими поставили завдання обов’язково знайти кримінал і надовго сховати її у в’язницю. Що з цього вийшло, всім відомо.
Врешті, Верховний суд одноголосно двома палатами зняв усі обвинувачення з Тимошенко Ю.В. Дивно було читати у вашій газеті, що в Москві її могли б заарештувати. На жаль, я зараз не пам’ятаю автора тієї публікації. Хочу вам сказати, що такої жінки не було не тільки в нашій історії, але також в історії світу. Те, що зараз робить «гарант» із нашою державою, важко нормальній людині усвідомити й зрозуміти. І все це робиться заради другого терміну, щоб іще п’ять років їздити по всьому світу, тринькати сотні мільйонів державних коштів із нульовою ефективністю. Олександр Довженко колись писав: «Бог на світі є, але ім’я йому — випадок». Його величність випадок одних виносить із глибин до сонця, інших накриває хмарою забуття. Суди їх, Господи, по ділах їхніх.
