Небесна мітка
Наприкінці ХIХ століття лорд Кельвін (англійський фізик Вільям Томсон) серед задач фізики, які необхідно вирішити, назвав задачу визначення, що таке кульова блискавка. Я її не вирішуватиму, хочу лише розповісти про випадок, свідком якого був і який залишив слід (у прямому розумінні цього слова) в моїй сім’ї.
Липень 1974-го від Різдва Христового, період відпустки. Лівий берег Десни — десь на межі Київської та Чернігівської областей. Жаркий і тихий літній день уже пройшов свій екватор, і спека почала спадати. З корми човна, прив’язаного розтяжками до берега, я закидав на бистрину річки свою «поплавчанку». Метрів за десять від невисокого крутого берега, за моєю спиною, стояв брезентовий намет. При вході в нього моя дружина Валентина в’язала для майбутньої дитини різні прикидки з перевагою блакитного кольору — лише для хлопчика.
Я продовжував пильнувати за поплавцем, який час від часу пірнав, і тоді витягував чергову рибинку. Валентина вже кілька разів просила закінчувати риболовлю, бо, мовляв, хіба не бачиш, що із заходу насувається чорна хмара й буде гроза. Дійсно, в повітрі, яке поки що зберігало спокій, відчувалось наближення грози. Уже декілька великих крапель вдарило в обличчя. Низько над водою снували ластівки. Повітря навколо стало якимось важким, менш прозорим, насиченим вологою та, здавалось, наелектризованим. Раптом за мною, наче постріл гармати, прогримів вибух. Повернувшись, побачив, що переполохана Валентина із закритими очима тримається обома руками за голову. Між нами, приблизно на однаковій відстані, на невеликій ділянці димить трава, і сизий димок повільно підіймається угору. На площі з півметра в діаметрі трава почорніла, а в центрі — майже повністю вигоріла. Запитав, що ж трапилось, і почув у відповідь: «На кілька секунд над травою з’явилась і зависла різнокольорова куля діаметром сантиметрів 20. ЇЇ колір нагадував веселку, але швидко змінювався і був переважно блакитним. Куля мала хвостик або носик, як у чайника. Не встигла я крикнути, щоб ти її побачив, як куля вибухнула. Я мимоволі схопилась руками за голову й тепер у синочка на голові буде родима пляма». До цього я ніколи не вірив подібним прикметам — мабуть, так виховали. Був переконаний, що такого бути не може, й тому як міг заспокоював дружину.
На відміну від мене Валентина вірила в прикмету й зберігала неспокій до народження сина. У першому ж листі з пологового будинку писала: «Слава богу, в синочка голівка чиста. А от та кульова блискавка відбилась на правому стегні. Родима пляма має форму тієї ж таки кулі з носиком. Скоро в цьому переконаєшся».
Пройшло багато років. Син Юрій виріс, став дорослим і гарним чоловіком, а на його правому стегні зберігається відбиток тієї злощасної кульової блискавки, фізична природа якої до цього часу майже невідома. Біологічний же ефект, про який йдеться і який проявився у вигляді 1/5 проекції тієї кульової блискавки, зовсім загадковий. Воістину, ніщо на Землі не проходить безслідно.
