Пропорційна чи мажоритарна? Ні, — конституційна
13 вересня цього року Верховною Радою був прийнятий новий Закон «Про вибори народних депутатів України». Цей закон поєднує дві системи, які мирно уживаються на тлі однієї Конституції, — мажоритарну та пропорційну, у співвідношенні 50 на 50. Перша з них передбачає обрання кандидата від виборців, а друга — за посередництвом громадської організації, яка зветься партія. Тобто в основі своїй новий закон — точнісінька копія старого.
Причиною створення нового закону стало закінчення перехідного періоду та введення в дію в повному обсязі Конституції України. А старий закон про вибори, м’яко кажучи, не відповідає її вимогам. Як не відповідає й Декларації прав людини, наприклад, ст. 21, яка прямо забороняє будь-яке посередництво між людиною, яка обирає, та людиною, яку обирають. Бо й дуже поважна організація або об’єднання громадян у вигляді політичної партії, або інші об’єднання — рівні перед Основним законом. Такі посередники за Цивільним Кодексом звуться однаково — юридичними особами.
Згідно з Конституцією (ст. 38), громадянин (фізична особа) має право обирати і має право бути обраним. Процедура виборів відбувається цілком таємно у зачиненій кабіні, що передбачено ст. 71 Конституції. Право вибору мають громадяни, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років, за винятком громадян, яких визнано судом недієздатними (ст. 70 Конституції). Оскільки Конституція містить норми прямої дії, усі інші громадяни повинні визначитися на виборах (ст. 69 Конституції).
Така виборча система записана в нашій Конституції. Це конституційна система виборів. Нам же пропонують трохи інше. Так звана пропорційна система виборів пропонує обрати партію. А вже партія обирає свого кандидата своєю внутрішньою системою виборів. Нам говорять, що ця система найбільш демократична й існує в найбільш «продвинутих» державах, наприклад, у Швеції. Але шведи живуть за своєю конституцією, і закон про вибори вони мають теж за своєю конституцією. Щоб обирати за пропорційною системою, треба змінити Конституцію, бо система обрання від народу витікає саме з неї.
Відтепер звернiмось до ролі партії чи іншої особи у волевиявленні громадянина. За новим законом про вибори, партія (юридична особа) є представником волевиявлення громадянина або, виходячи з Цивільного кодексу України, — посередником. Посередником, який не обраний громадянином, а визначений на конкурсній підставі. За Цивільним кодексом України юридична особа не обирає свого представника. Його призначає керівник юридичної особи за дорученням. Звідси висновок: за діючим законодавством, прийнята пропорційна система виборів фактично зведена до виборів громадянами юридичної особи — партії, а далі вибрана юридична особа в особі її керівника ПРИЗНАЧАЄ свого представника до вищого органу влади за документом, який Цивільним кодексом визначений як довіреність. Інша процедура, заборонена тим же Цивільним кодексом.
Сам факт існування двох систем виборів за відсутності їх визначення в Основному законі, є розширенням Основного закону, що заборонено. Тож після вето Президента на закон про вибори подальші дії ВР мають полягати у приведенні закону до норм Конституції України.
