ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?

Візит Віктора Ющенка до Німеччини та виступ у Бундестазі, святкування 8 Березня, похорон екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка — ось ті основні події, які привертали увагу українців протягом тижня. Детальніше про це — у щотижневій рубриці «Дня».

Іванна БАКУШЕВИЧ , кандидат економічних наук, випускниця програми ім. Фулбрайта (Тернопіль):

— Приємним для нас, жінок, стало святкування 8 Березня. А 9 березня — святкування річниці з дня народження Тараса Шевченка. Мені здається, що в цьому році на обличчях було більше посмішок, люди були радісними й веселими. Особливою «європейською» подією став візит Віктора Ющенка до Німеччини та його виступ перед депутатами Бундестагу. Це ще раз додало мені гордості, що я — українка.

Ірина АВРАМЕЦЬ , журналіст («Наше радіо»):

— В Україні — весняно-зимовий парадокс. Приємно, що весело відсвяткували 8 Березня. Користуючись нагодою, вітаю усіх українських жінок. Однак надворі — передноворічна погода. Усе — наче в дитячій казці «Дванадцять місяців». Там вчитель-бідолаха увесь час переживав і просив у Січня єдиний подарунок до Нового року: щоб усе стало на свої місця — зима була зимою, а літо — літом. Де ж цей гарний, м’який та пухнастий сніг був у новорічну ніч? До цього всі могли спостерігати за вікном лише дощ. Але, зрештою, добре, що цей сніг все ж таки випав. Це явище, можливо, скоро стане взагалі рідкістю. У дитинстві, пам’ятаю, цих атмосферних опадів було якщо не втричі, то принаймні вдвічі більше. А 9 січня цього року взагалі був найтепліший зимовий день за останні сорок років. Такі свідчення мені дали у нашому Укргідрометцентрі. Температура тоді піднялася до позначки + 11 градусів. А взагалі помітила, що з приходом «офіційної» весни в серцях людей весна все ж таки настала. Багато усмішок зустрічаю. Це добре.

Іван АНДРУСЯК , письменник:

— Для мене, як і для кожного «книжника» (а не «фарисея»), подією тижня закономірно стало оприлюднення результатів рейтинґу «Книжка року-2004». Попри те, що минулий рік, особливо його перша половина, для українського книговидання був не найкращим, усе ж вийшло чимало дуже добрих книг. Поважне цього разу Гран-прі — монографія Дмитра Стуса про життя батька. Приємно було бачити серед переможців двотомник Володимира Свідзінського (страшенно люблю цього поета), першу книжку «Мумій-тролів» Туве Янсон (зараз вийшла вже друга, й ми з дочками тепер щовечора квапимося вирішити всі справи й узятися за читання), роман «Солодка Даруся» Марії Матіос. Відрадно, що лідером поетичної номінації стала АУПівська серія «Зона Овідія» видавництва «Факт», у якій вийшла й моя збірка «Часниковий сік». Із-поміж інших новин не можу не відзначити перемогу здорового глузду та вчителів зарубіжної літератури над «міносвітньою маразматикою». Не знаю, якому дурневі стрельнуло було в голову скоротити викладання світової літератури до однієї години на тиждень, другу віддавши під фізкультуру, — але знаю, що за такі речі чиновничків треба перекваліфіковувати в двірників, на більше їм претендувати не випадає. Серед хороших новин — несподівано зустрів у кіоску журнал «Київ». Якщо зважити на те, що літературних часописів по кіосках не було вже років із вісім, — і то незле.

Найтрагічніша новина — убивство президента Ічкерії Аслана Масхадова. Відтепер про мир у цій багатостраждальній окупованій республіці говорити більше немає з ким, а Росія вирила сама собі яму, з якої, вочевидь, уже не вибереться.

Володимир РІЗУН , директор Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка:

— Смерть екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка — погана подія у всіх відношеннях. І водночас тривожна. Бо цей випадок ще раз переконує, що не все так добре в нашому домі. А позитивним є те, що попри всі негаразди мене все ж таки не покидає віра у світле майбутнє нашої країни.

Василь ПОПКОВ , професор, політолог (Одеса):

— Хороше — це результати поїздки Президента України до Німеччини. Вважаю, що європейський процес передусім повинен визначатися разом із європейськими державами, а не заокеанськими країнами, які часто беруться вирішувати проблеми євроінтеграції. У цьому випадкові візит до Німеччини — це правильний крок, бо Німеччина і Франція є ключовими країнами, які реально впливають на процес євроінтеграції. У той же час позитивною є позиція політичного опонента нинішнього Президента пана Януковича. Він вважає, що процес євроінтеграції буде нормальним лише тоді, коли Україна вийде на рівень якості життя, відповідний європейському, і зможе вступити до ЄС як держава цілком рівноправна й така, що не страждає комплексами меншовартості. Але в будь-якому випадку те, що зараз зав’язується діалог iз Німеччиною, серйозно змінює акценти. В України дійсно з’явився шанс напряму працювати з європейськими країнами. Гадаю, що діалог повинен базуватися на такому чотирикутнику: Німеччина, Україна, Польща й Росія. Він може дійсно забезпечити стабілізацію загальноєвропейських процесів. І той крок уперед, який був зроблений, повинен бути доповнений тими міркуваннями, які зараз має сучасна опозиція, передусім Партія регіонів, яка говорить про те, що євроінтеграція має пройти не лише на рівні національному, але й на рівні регіонів.

Що стосується проблемного та похмурого моменту тижня — це, звичайно, похорон колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка й узагалі вся історія, пов’язана з його загибеллю. Це викликає настороженість. На жаль, у нашій історії, починаючи ще з історії Радянського Союзу, якісь круті зміни в політиці завжди супроводилися самогубствами. Причому, такі випадки не поодинокі. Тому ясно, що до всього необхідний серйозний законодавчий підхід. І при цьому потрібно чітко усвідомлювати, що при всіх політичних змінах ми маємо справу з людьми. Які б революційні або нереволюційні заходи ми б не робили, важливо, щоби був мир.