Торкнутись «срібного камертона»

...Музей на місці колишньої плебанії, де жив його дідусь по материній лінії отець Роман Авдиковський, відкрили  у 1986 році. У повітрі тодішніх західних теренів Радянського Союзу уже витав дух  перебудови та національного відродження, то ж на відкриття музею до Підлисся прибули  тисячі людей, а  почесними гостями цього невеликого села були українські письменники Олесь Гончар,  Дмитро Павличко, Роман Лубківський, ректор Львівського університету ім. І. Франка Євген Лазаренко і ще багато інших  відомих людей. Тоді письменники посадили тополю, яка за тридцять років стала великим деревом. А ще на цьому обійсті  збереглися старі дуби, біля  яких ходив малий Маркіян і які він оспівав у своїх поезіях.

Через тридцять років після цієї події до Підлисся не прибула така величезна кількість людей. Плебанія отця Романа Авдиковського цього разу вмістила усіх охочих, хто приїхав чи прийшов вшанувати пам’ять Будителя Галичини. Про галицького письменника і священика, який на свято Покрови 1836 року в соборі святого Юра у Львові виголосив проповідь русинською (українською) мовою, а через рік  видав «Русалку Дністровую», згадували  письменники і художники, наковці та працівники культури.

Під час екскурсії, яку провела багатолітній завідувач цього музею Марія Особа, присутні змогли відчути дух Маркіяна Шашкевича, торкнутись його камертону — єдиної автентичної речі у музеї, яка справді йому належала. Цей камертон передав до музею далекий родич  Маркіяна Шашкевича з Польщі.

До музейного комплексу у Підліссі входять хата-плебанія, комора, стодола, які відновлено на основі архівних даних, літературних джерел і аналогів типових садиб першої половини ХІХ століття. Від часів Маркіяна Шашкевича тут збереглися залишки саду, криниця і старий дуб. Експонати музею — це фонди національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького, бо музей є її структурним підрозділом, — розповідають про ту добу, у якій жив і творив поет і священик. У першій музейній кімнаті можна довідатися про життя  і творчість поета, друга розповідає про вшанування його пам’яті, а  меморіальна частина музею відтворює західноукраїнський побут першої половини ХІХ століття.

«Тридцять років тому на цьому місці стояли тисячі людей, дехто від радості плакав, — пригадує цю подію завідувач музею  Маркіяна Шашкевича та ЛНГМ ім. Б. Возницького, кандидат історичних наук Галина Корнєєва. — Нам іноді дорікають, для  чого ми відкриваємо ці маленькі музейчики, але ці дорікання даремні. За цей час музей у Підлиссі відвідало коло мільйона туристів, тут проводились наукові конференції, мистецькі пленери, святкування. Садиба, де народився Маркіян Шашкевич — це серце українського народу».

«Можна розхитувати державу, піддаючись на провокації, можна шукати незадоволення з приводу того, куди рухається чи куди веде нинішня влада України, а можна устабільнювати її, ідучи і причащаючись з української історії. Я думаю що Підлисся, як і Канів, як Нагуєвичі, як і Стефаниківський Русів, зберігає достойне місце  в духовному  вимірі України», — сказав проректор ЛНУ ім. Івана Франка Ярослав Гарасим. Він нагадав присутнім, що соратник  Маркіяна Шашкевича Яків Головацький був першим очільником кафедри руської словесности Львівського університету.

...Свято «Срібний камертон Маркіяна Шашкевича» справді дало змогу присутнім причаститись його духом, напитись з тої криниці, з якої він пив, помилуватись, хай похмурими осінніми, та все ж чудовими краєвидами оспіваної Маркіяном Білої гори і всього Золочівського краю.