«Я ніколи не розраховував на те, що незалежну Україну будуть будувати Путін або Буш»

Приємних сюрпризів не чекаю...

1. Найважливіша подія, на мій погляд, для України — вибори у російську Думу, які вельми наочно показали, що для того, щоб влада користувалася підтримкою народу, вона (влада) має усунути олігархів від влади, а не займатися словоблуддям, намагаючись пояснити корисність абсолютно некорисних, нелогічних і абсурдних прожектів, направлених на збереження і зміцнення комуно-олігархічної влади.

2. Відношення до Росії у мене не змінилося, тому що я ніколи не розраховував на те, що незалежну Україну будуватиме Путін чи Буш. Путін ясно і зрозуміло заявив, що він будує велику Росію. Багато кроків росіян по відношенню до моєї держави мені не подобаються, але винна у цьому не російська, а українська влада, яка досі не визначилася, що вона будує.

3. Для себе особисто я оцінюю рік, що минає, позитивно — слава Богу, вистачило сил протистояти обставинам.

4. Райдужних надій не покладаю, приємних сюрпризів не чекаю, а неприємні сюрпризи є незалежно від нашого бажання. Вельми хочеться, щоб Всевишній відвів прикрощі подалі, а за приємні сюрпризи йому тільки дякуватиму.

5. Хотілося б посидіти за новорічним столом з координатором парламентської більшості Степаном Гавришем. У розмові за склянкою соку поцікавитися, де йому вдалося так твердо засвоїти логіку, і як він ставиться до ідеї скорочення термінів повноваження нинішніх народних депутатів. Я, напевно, вельми погано вчив логіку у своїй республіканській фізико-математичній школі, тому мені здається, що для того, щоб провести вибори депутатів і президента в один рік, було б набагато логічнiшим скоротити термін повноважень нинішніх депутатів. Продовження терміну повноважень таких депутатів, яких ми маємо сьогодні, навіть на один день — великі втрати для держави, а на рік — справжнє розорення. А якщо нинішньому складу парламенту ще доручити обирати президента — це справжня катастрофа для незалежної України.

6. Дуже шкода, що публікуються не всі листи. Чудово розумію, що внаслідок різних причин редакція не може усе опублікувати, а за те, що публікується, — величезне спасибі. Подобається, що редакція вельми шанобливо відноситься до тексту автора і ніколи не дозволяє собі його «редагувати».

7. Мені 49 років, освіта — вища. «Працюю» безробітним — iти на поклін до колишньої компартноменклатури, яка мене зрадила, не хочу. «День» читаю з першого номера. Пишу до редакції, коли вважаю за потрібне, багато моїх листів опубліковано.

Світом бродив привид Середньовіччя

1. З найбільш значущих подій у світі — атипова пневмонія і покарання Іраку. Рік, що минає, відзначився тим, що світом бродив привид Середньовіччя: чума і Священна iмперія, яка карає й милує. Значущою подією в Україні вважаю проект політреформи. Вперше з перебудовних часів поставив своє прізвище в підписному листі — за всенародне обрання президента.

2. Ні, не змінилося. Як би не радували нас теплі й сонячні осінні дні, треба розуміти, що за осінню неминуче настає зима.

3. Рік 2003 від Різдва Христового збігся з початком мого чергового і, сподіваюся, останнього циклу навчання: 1975 — університет, 1987 — аспірантура, 2003 — докторантура . Мрії здійснюються. Але особисто для мене кожен раз, згідно з точним спостереженням Екзюпері: «Коли здається, ніщо вже не допоможе, чудо рятує Францію». Таке не забувається.

4. Сподіваюся, що донька успішно закінчить школу і вступить до університету. Борони, Боже, від сюрпризів! Хоч український словник іноземних слів тлумачить слово «сюрприз» як «приємну несподіванку», українська дійсність трактує surprise виключно протилежним чином. Наприклад, черги за хлібом в умовах рекордного економічного зростання або Тузла в рік Росії в Україні.

5. Якщо помріяти — всіх, починаючи з нашого Президента. Однак Новий рік, який поки ще замінює нам Різдво, — сімейне свято. Тому в новорічну ніч я хочу бачити за своїм святковим столом тільки свою сім’ю.

6. Все влаштовує, а пропозиції такі. По-перше, актуальна дискусія. Це коли дискусійний, за припущенням редакції, матеріал виноситься на газетну шпальту разом з протилежним поглядом (яку думку редакція клопоче у вибраного нею опонента). По-друге, обов’язкова відповідь автора дискусійного матеріалу на листи читачів. Двоходова схема «стаття—лист» так само нагадує дискусію, як пріснопам’ятні відповіді генсека на запитання кореспондента «Правди» — інтерв’ю. По-третє, розширити можливості «Пошти «Дня» за рахунок використання електронних засобів комунікації (створити сторінку «Обговорити в форумі» на www.day.kiev.ua )

7. Закінчив Харківський державний університет ім. О.М. Горького, фізико-технічний факультет. Зараз — докторант філософського факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, старший викладач кафедри філософії та економічної теорії Української інженерно-педагогічної академії. «День» читаю з 2001 року, в конкурсах не брав участі, а пишу, я вважаю, часто — можливо, навіть дуже, але, враховуючи «цікавість» газети і простоту електронної доставки пошти, втриматися важко.

Буде здоров’я — будуть і надії

1. Найбільш значущою подією 2003 року вважаю «добровільну» відмову президента Грузії Едуарда Шеварднадзе від політики.

2. Незважаючи на усі події року, що минає, відношення до Росії не змінилося.

3. Це був рік смерті матері і турботи стосовно спадщини. Мрії заповітні були..., але вони не здійснилися.

4. Буде здоров’я — будуть і надії. Про очікувані сюрпризи знає тільки Бог.

5. Хотів би зустріти Новий рік за одним столом і поздоровити Михайла Задорнова.

6. Формат «Пошти «Дня» влаштовує. Однак хотілося б, щоб був конкурс (з призами) на найцікавішу коротку розповідь про незвичайне чи невеликий вірш, малюнок і т.п.

7. Освіта вища, працював науковим співробітником, тепер на пенсії. «День» читаю третій рік, але, на жаль, пишу рідко.