Простір культури. Ризький досвід

РАЙОНИ

Робочі райони є в кожному місті, навіть у культурній столиці. Скрізь вони виглядають однаково: сірі прості будинки, розбиті дороги, рідко-кольорові дитячі майданчики. Інша річ - як ці райони в сучасних умовах гармонізувати, як наповнити новим змістом урбаністичний пейзаж.

Один із таких районів - Sarkans (в перекладі «Червоний») у Ризі. Цього року він нарівні з іще сімома мікрорайонами брав участь у програмі «Рух дворів» (а рамках «Рига - культурна столиця Європи 2014»). Ідея полягала в тому, щоб залучити до організації навколишнього середовища самих жителів міста, мотивувати їхню участь у міському житті. До проекту залучили молодих архітекторів, дизайнерів, художників, міські структури, громадські організації та мешканців. Вони самі проектували те, що хочуть бачити у себе у дворі, - невеликий ботанічний сад або нову ігрові майданчики для дітей.

За словами Айви Розенберга, керівника програми «Рига-2014», усе це змусило оживити не тільки двори, а й самих людей. «Люди в Латвії більш замкнуті. Вони сором'язливі. Такий проект допоміг їм зрозуміти, що вони теж важливі для життя міста», - коментує вона. За її словами, дуже часто сусіди не знали один одного, але за допомогою спільної роботи вони знаходили спільну мову. Вона також зазначає, що побачивши результат одного двору, сусідські теж бралися за роботу. Таким чином, починався новий рух. Культура сусідства, спільної праці, причетності до урбанізованого простору перейшла в активну фазу. «Адже бути культурною столицею це не означає тільки показувати вистави і мюзикли. Наше довкілля, наше спілкування з ним, один із одним - це теж елемент нашої спільної культури», - продовжує вона. - Тим більше що бюджети таких проектів невеликі - з міського на нього було витрачено кілька тисяч євро, решту коштів компенсували спонсори.

Крім того, у дворах проходить «Суботник гарного місця» (у скверах і на майданчиках ризьких мікрорайонів з'являються натхненні іграми дизайнерські об'єкти) та серія заходів «Активні мікрорайони», які тривають в програмі культурної столиці Європи весь рік. Це ініційовані та реалізовані самими рижанами проекти в різних районах столиці.

До речі, подібний досвід, коли культура приходить у спальні райони, існує і в Україні. Приклад тому – упродовж липня на київських Позняках триватимуть «Канікули на районі» - серія мистецьких акцій, які мають на меті об'єднати художників і місцевих жителів для розв’язання типових проблем спального району.

ВУЛИЦІ

А ось вулиця Мієра (Miera iela) європейськими ЗМІ була названа «столицею європейських хіпстерів». Таке «маркування» їй дали французи через велику кількість кав'ярень, публічних просторів для роботи і дозвілля, майстерень тощо. Тут же міститься Музей шоколаду. Вулиця невелика, тому її можна пройти за декілька хвилин. Магазинів і кав'ярень тут дійсно достатньо. У кожному приємна музика - і ті самі хіпстери, яких так полюбила французька преса. Але будьте впевнені, що нічого такого, щоб їх відрізняло від творчої молоді інших міст, ви не побачите. Це художники, музиканти, критики, які живуть у звичному для них середовищі, яке вони створили так, як би їм цього хотілося.

У Йосифа Бродського був вірш, який він написав 1964 року, «К стенам»:

…За твоею спиной умолкает в кустах беготня.

Мне пора уходить. Ты останешься после меня.

До свиданья, стена…

Посвящаю свободе одиночество возле стены.

Завещаю стене стук шагов посреди тишины.

Обращаюсь к стене, в темноте напряженно дыша:

завещаю тебе навсегда обуздать малыша…

Стіни ніколи не мовчать. Вони наділені пам'яттю і вміють говорити. Стріт-художник Едгар Звергдінз (Edgars Zviergzdins) змушує вулиці Риги набувати голосу. Сумний, Шпигунський, Хуліганський, різний. Саме він був куратором проекту Blank Canvas («чисте полотно»), метою якого стало ініціювати у суспільстві і серед професіоналів дискусію про вуличне мистецтво в міському середовищі.

«Фестиваль - це своєрідний акт примирення вуличних художників із суспільством. Ми намагалися показати, що діалог між сторонами можливий, що можна створювати якісні твори вуличного мистецтва, особливо якщо є місця, де це можна робити легально», - зазначив він.

Ідея полягала в тому, щоб «розписати» білі стіни ризьких будинків. «Автори були з різних країн Європи. Ми не ставили перед ними жодних меж. Головне - це бажання художника виразити свою думку », - додає Звергдінз.

ЧЕРГА У РИЗЬКИЙ МУЗЕЙ

ПАМ'ЯТНИК «БОРОТЬБА ПАМ'ЯТОК» СКЛАДАЄТЬСЯ З ЧОТИРЬОХ «ГЕРОЇВ», ЯКІ ПЕРІОДИЧНО МІНЯЮТЬ ОДИН ОДНОГО. КОЖЕН СИМВОЛІЗУЄ ОКРЕМИЙ ПЕРІОД ЛАТВІЇ І ПРАВО НА «МІСЦЕ ПІД СОНЦЕМ»