Відходи війни: що робити з тисячами тонн спаленої техніки та сотнями зруйнованих будинків

Війна приносить із собою багато горя, а також чимало руйнувань. Після звільнення Збройними Силами України певних населених пунктів ми бачимо геть не втішну картину — будинки без вікон і стін, пронизаний снарядами асфальт і десятки вирв у ґрунті, спалені машини цивільних людей і згоріла військова техніка.

Це теж наслідки війни, для подолання яких нам варто шукати розумні рішення. Приміром, на деокупованих територіях Київської, Чернігівської та Сумської областей від руйнувань будівель та споруд через дії рф утворилося близько 15,2 млрд тонн відходів. Це дані, які збирав Кабінет Міністрів станом на листопад минулого року.

Крім зруйнованих будинків, через воєнні дії знищено понад 200 тисяч легкових і вантажних автомобілів. Їх зараз просто складають у спеціально відведених місцях.

З іншого боку, зі зруйнованих будинків можна зробити матеріали для дорожнього покриття або будівництва мостів. Але спочатку треба правильно ці відходи зібрати, вивезти, посортувати й переробити.

Який досвід є в громадах щодо поводження з відходами руйнації і чи можуть відходи війни стати сировиною для металургійних підприємств — читайте далі.

ПІЛОТНИЙ ПРОЄКТ ГОСТОМЕЛЯ: ІЗ 15 ТИСЯЧ ТОНН БУДІВЕЛЬНОГО СМІТТЯ СТВОРИЛИ НОВІ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

Майже місяць тривали бої за Гостомель — російські військові намагалися висадити в селищі свій десант, окупували 80 % території і пробували прорватися на Київ. Після звільнення населеного пункту на початку квітня минулого року місцеві мешканці порівнювали, що Гостомель наче пережив Другу світову війну, такими вражаючими були наслідки руйнувань та пошкоджень.

Частина приватних будинків та соціальних об’єктів були знищені через обстріли, а на вулицях залишилися спалені автівки цивільних людей.

Що з усім цим робити, крім прибрати та вивезти на сміттєзвалище?

Гостомелю із цим частково допомогла французька компанія Neo-Eco. У рамках проєкту відновлення житлових будинків компанія демонтувала чотири зруйновані об’єкти. Як ідеться на фейсбук-сторінці компанії, на демонтаж чотирьох будівель витратили вісім тижнів.

Під час цих робіт одразу сортували будівельні матеріали: 10 % відправили на утилізацію до спеціалізованих і сертифікованих компаній, тому що вони були із вмістом шкідливих елементів або не підлягають повторному використанню. А 90 % переробили прямо на місці. Це орієнтовно 15 тисяч тонн будівельного сміття.

За даними Neo-Eco, до руйнувань будинки містили в собі 50 тисяч тонн твердих матеріалів, частина з яких вигоріла внаслідок воєнних дій. «Зазвичай матеріали, утворені в результаті демонтажу, зокрема, токсичні, не утилізують належним чином та вивозять на звалище, створюючи екологічну катастрофу. Ми хочемо, щоби пілотний проєкт у Гостомелі став прикладом того, як можна екологічно та ефективно використовувати більшість матеріалів повторно», — пояснюють у компанії.

Крім демонтажу та переробки будівельного сміття, фахівці Neo-Eco планують у червні цього року почати будівництво нових будинків.

МАКАРІВСЬКА ГРОМАДА ЗАЗНАЛА РУЙНУВАНЬ НА 133 МІЛЬЙОНИ ДОЛАРІВ

Макарів постраждав від російської армії не менше, ніж Гостомель. Населений пункт постраждав від боїв на 40 %, ще 20 населених пунктів громади перебували під окупацією, а 32 під постійними обстрілами ворога. Окупація тривала 34 дні. За оцінками експертів, Макарівська громада зазнала збитків на суму 133,5 млн. дол.

«За результатами 34-денних боїв 65 будинків зазнали руйнацій, — розповідав «Дзеркалу тижня» Макарівський селищний голова Вадим Токар. — Ми не спроможні самі закрити всі проблемні питання, які є наслідками збройної агресії. Окрім багатоповерхівок, 585 приватних будинків зруйновано вщент і 2095 мають руйнації різного ступеня. А ще є школи, садочки. Із 24 шкіл громади 17 пошкоджено. З 12 садочків вісім зазнали ушкоджень, три неможливо відремонтувати. Не залишилося жодного цілого корпусу лікарні. Дві висотки під знос зі значними пошкодженнями, 11 підлягають частковому демонтажу».

Щоб відновлювати житлові та соціальні будинки, громада співпрацює із різними міжнародними організаціями та фондами: ОДКБ ООН, Міжнародний комітет Червоного Хреста, БФ «Карітас», ГО «ДЕСПРО», Київська школа економіки, БФ Сергія Притули та «Ліги сміху».

У січні цього року Інститут розвитку суспільних інновацій розпочав реалізацію нового проєкту «Стійка громада: післявоєнна концепція відновлення та розвитку Київщини». Для Макарівської громади розробляють концепцію відбудови, зокрема, експерти оцінюватимуть збитки та будуть напрацьовувати рекомендації з відновлення.

Подібні проєкти відновлення громад готують також в уряді. Як зазначав раніше прем’єр-міністр Денис Шмигаль, Кабмін визначив дати й перші проєкти комплексної відбудови за новим законодавством на звільнених територіях. Урядовці обрали по одному населеному пункту в Київській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях, у яких розпочнеться масштабне відновлення за принципом build back better.

«Ідеться не лише про відбудову житла, але й лікарень, шкіл, садочків, ЦНАПів, об’єктів культури тощо. Усе відновлюватиметься з урахуванням вимог безпеки та сучасних практик», — пояснив Шмигаль.

Загалом за рік війни в Україні було зруйновано чи пошкоджено понад 153 тисячі житлових будівель. Російські агресори завдали українській інфраструктурі, а також житловим і нежитловим об’єктам збитків, які перевищують 143 млрд дол.

ЗБИРАТИ СПАЛЕНУ ТЕХНІКУ МОЖУТЬ ЛИШЕ У ЗСУ

Що робити з тим будівельним сміттям, яке неможливо повторно переробити? Як бути з тоннами спаленої техніки, яка залишається у звільнених містах після окупантів і яку будемо знаходити на нових звільнених територіях?

Після втечі окупантів із Київщини, представники металургійного ринку почали вивчати потенціал згорілої ворожої техніки, зокрема, танкам. Для їхнього виготовлення використовуються броньовані сплави, які не підходять для подальшої переплавки на металургійних підприємствах. Як пояснював DW голова правління компанії «Інтерпайп Втормет» Валентин Макаренко, танкову броню можна переплавити лише на таку саму танкову броню.

Експортувати цей металобрухт за кордон теж неможливо через високі митні ставки. Тому в асоціації «УАВтормет» вважають, що потреби в утилізації бронетехніки могли б підштовхнути українську владу для зняття бар’єрів для експорту металобрухту.

Так само є труднощі із тим, щоб здати його на переробку власним підприємствам — більшість із них зупинили роботу або ж забезпечені сировиною для переробки чи виробництва. У коментарях DW директор із корпоративних комунікацій ArcellorMittal Володимир Гайдаш розповідав, що комбінат повністю забезпечений брухтом для виробництва сталі. Запаси перевищують 80 тисяч тонн, тому немає потреби додатково використовувати військову техніку, яка й не підходить для згаданого підприємства.

До того ж металобрухт військового походження не можна взяти і принести на підприємство для переробки. По-перше, займатися збиранням військового металобрухту цивільним особам не можна, адже весь військовий металобрухт — це власність держави. Збирати його можуть лише ремонтні підрозділи ЗСУ.

По-друге, процес збору теж специфічний. Спочатку спалений чи підбитий ворожий танк треба перевірити на вміст вибухонебезпечних предметів. Далі відправити на майданчик із віддаленої від міста лісосмуги, тут порізати й розсортувати сировину. Але зараз військову техніку майже не розбирають на брухт. Як пояснювала спікерка «Укроборонпрому» Наталія Сад, підприємства концерну не мають можливості переробляти металобрухт військового походження.

«ЗДЕБІЛЬШОГО ЦЕ КЛОПІТ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ ЗАРАЗ КОШТІВ НА УТИЛІЗАЦІЮ ВІДХОДІВ»

Водночас поводження з відходами війни має бути екологічно безпечним для людей та довкілля. Як досягти цього балансу, «День» звернувся за поясненнями до керівниці юридичного відділу МБО «Екологія-Право-Людина» Ольги Мелень-Забрамної.

Далі — пряма мова.

«Відходи від руйнувань — це частини (уламки) пошкоджених (зруйнованих) об’єктів, а також матеріали, предмети, які були всередині або поряд із такими об’єктами в момент пошкодження (руйнування) та/або виконання робіт із демонтажу та які повністю або частково втратили свої споживчі властивості та не можуть у подальшому використовуватися за місцем їхнього утворення чи виявлення.

Нова постанова КМУ, затверджена у вересні 2022 року, ввела термін «відходи від руйнувань». У додатку 1 до цієї постанови є докладний перелік компонентів відходів від руйнувань.

Дані про відходи від руйнувань збирає Міндовкілля. Також у застосунку «Еко-загроза» є дані про знищену військову техніку в тоннах, і збитки, завдані забрудненням земель відходами. Останні цифри в застосунку — це 438 тисяч тонн відходів.

Також дані про відходи від руйнувань мають збирати військові адміністрації.

Так само ці дані акумулює Мінрегіон. Так, уповноважені органи подають до облдержадміністрацій інформацію про відходи від руйнувань щомісяця не пізніше від 5 числа. Узагальнена інформація щодо відходів від руйнувань подається Київською військовою (Київською міською) та обласними військовими (державними) адміністраціями до Мінрегіону не пізніше за 10 число місяця, що настає за звітним періодом.

До того ж Міноборони подає загальні бойові втрати щодня, а вся військова техніка, яку можемо бачити в цих зведеннях, це теж відходи.

Відходи від руйнувань мають бути ретельно відсортовані. Як передбачає згадана постанова КМУ про відходи руйнувань, операції з поводження з відходами від руйнувань включають:

1) первинне розчищення територій (збирання відходів від руйнувань, зокрема, за можливості сортування окремих компонентів відходів від руйнувань);

2) перевезення (транспортування) відходів від руйнувань від місця їх утворення до об’єктів поводження з відходами або місць тимчасового зберігання;

3) остаточне (після виконання робіт із демонтажу пошкоджених (зруйнованих) об’єктів) розчищення та прибирання територій (у разі потреби);

4) зберігання відходів від руйнувань на місцях тимчасового зберігання або на інших об’єктах поводження з відходами (до їх утилізації чи видалення);

5) оброблення (перероблення) відходів від руйнувань та/або їх знешкодження (у разі потреби);

6) утилізація відходів від руйнувань (використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів);

7) видалення відходів від руйнувань, включно із захороненням.

Тобто ці відходи треба сортувати й намагатися переробити чи повторно використати. Найбільш оптимальний варіант — подрібнення на спеціальних машинах як відходів будівництва, а потім використання цього ґрунту в новому будівництві, приміром, для засипання котлованів, під дороги тощо.

Сортування є дуже важливим, адже необхідно вилучити дерев’яні речі, вибрати скло, пластмасу. Треба забрати небезпечні відходи — азбест, електроніку, вибухові речовини, щоб мінімізувати шкоду на довкілля.

Для вирішення проблеми з воєнним відходам бракує передусім техніки — машин-дробарок, які дорого коштують. Також через війну знищені переробні потужності на Сході, порушені логістичні мережі.

Не вирішено питання юридичної відповідальності за порушення законодавства про відходи.

Проте найбільша проблема — це відсутність високотехнологічної техніки навіть для небезпечних відходів. Відходи електричного та електронного обладнання, яке міститься у військовій техніці, ми не можемо утилізувати.

Законодавча проблема теж є, але зараз вона не така значна. Утилізація відходів здебільшого — це клопіт органів місцевого самоврядування, які не мають зараз коштів на утилізацію відходів, на технології, заводи й установки».

Інна ЛИХОВИД

Фото з відкритих джерел