«Французи зараз дивляться на Україну та українців абсолютно іншими очима»

Відносини України та Франції досить неоднозначні. З одного боку, ще 2008 року на саміті ЄС-Україна в Парижі було розпочато процес підготовки Угоди про Асоціацію. З другого боку, 2011 року за час президентства Саркозі, Франція підписала угоду з Росією на постачання «містралів». Саме цей чинник є дуже гострим і болісним у відносинах між Києвом і Парижем. Постачання першого вертольотоносця Росії планується вже  цієї осені. Президент України Петро Порошенко висловив розчарування, що уряд Олланда планує зробити цю операцію, незважаючи на те, що Росія зараз є агресором в Україні. Позиція Франції в цьому питанні, а також багато іншого якраз і цікавило учасників Літньої школи журналістики «Дня» на зустрічі з амбасадором Франції в Україні Аленом РЕМІ.

Ганна КАЛАУР, Острозька академія, Рівне:

— Історично так склалося, що українська культура та історія перепліталася з французькою ще з часів Київської Русі. Анна Ярославна, Оноре де Бальзак, Мартель та М. Грушевський — це люди, які об’єднували наші країни в минулому, формували колись уявлення народів один про одного. Скажіть, якою уявляють Україну та український народ французи сьогодні? Особливо який імідж мають українські політики та олігархи у Франції?

Ален РЕМІ — У місті Рівному у нас є добрий французький Альянс. Торік я вручив французьку нагороду президентові цього альянсу.

Так, історично ми дійсно пов’язані. Наприклад, кожного разу коли я буваю у Львові, в готелі «Жорж», там є табличка на номері, в якому ночував Оноре де Бальзак. Але щодо уявлення французів про Україну, то тут багато залежить від самих українців. І я якраз назву приклад щодо Анни Ярославни. Ви знаєте, що вона померла неподалік Парижа в місті Сенліс. Нещодавно греко-католицька церква купила в цьому місті церкву і присвятили її Борису і Глібу. Під час відкриття цієї церкви були великі урочистості і багато говорилося про Анну Ярославну, про наші історичні зв’язки. Тоді прийшло багато французів, багато українців. Ось  приклад доброї роботи, щоб у Франції довідалися більше про Україну.

Інший приклад, Пінзель. Якби не було Бориса Возницького, то не було б Пінзеля  і всіх його скарбів і не було б цієї великої виставки в Луврі, яка проходила там півтора року тому. Це все, звичайно, теж змінило уявлення французів про українців. Революція Гідності, Євромайдан, звичайно, справили величезне враження у Франції і в усій Європі. Тим паче, що це було в ім’я Європи, тож я вважаю, що Франція і французи зараз дивляться на Україну і українців абсолютно іншими очима, якщо порівнювати з тим, що було 8—9 місяців тому. Зараз є величезний інтерес до України і  до українців. Стосунки ніколи, навіть під час Помаранчевої революції, ще не були такими тісними, дружніми. Президент Порошенко часто говорить з президентом Франції, міністр Клімкін теж говорить з нашим міністром. Такі тісні контакти я рідко бачив. І коли глави держав говорять так часто, це означає, що вони дійсно починають розуміти один одного, більше і краще. Отже уявлення про Україну серед французів, але і європейців — на найвищому рівні. Я вважаю, що це несе дуже позитивний стимул для майбутнього наших стосунків, попри те, що інколи може бути нерозуміння, можуть бути проблеми, але все одно те, що люди знають один про одного більше, краще — це великий вклад.

Марта ФРАНЧУК, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ:

— Чи розуміють у Франції роль України як частини європейського проекту? Що може і повинні Франція і Європа зробити для того, щоб допомогти Україні якнайскоріше стабілізувати економічну ситуацію в країні?

А.Р.: — По-перше, потрібно пам’ятати про те, що вже зроблене, зокрема про надання Україні  27 млрд. євро. Це досить великі гроші, на два роки. І ці ухвали було прийнято доволі швидко, за декілька тижнів. МВФ, Брюссель та інші вирішили це питання не за місяць чи два, а відразу після виборів нового президента.

Ми чекаємо, що десь у середині серпня буде прийнято ухвалу про платіж другого траншу МВФ — приблизно 1,5 млрд. доларів. Перший транш, на 3,17 млрд. доларів було сплачено вже в квітні, дуже швидко — після прийняття ухвали.

Міжнародний банк виділив теж близько 3,5 млрд. доларів на досягнення конкретних цілей, наприклад для забезпечення стабільності банківської системи. Деякі наші французькі підприємці, що мали рахунки в банках, які зникли з ринку, втратили свої вклади. Ці підприємства, і не лише французькі, через  ситуації в цих банках не знають, чи буде в них майбутнє в Україні. Можливо,  повинні закривати свій бізнес в Україні через це.

Ці гроші, з МВФ та деяких інших організацій,  ця міжнародна банківська допомога, несе конкретний характер і повинна рятувати українську економіку. Але це теж виклик для України, як правильно використовувати ці гроші.

Існує ризик виникнення «donorfatigue» — втоми донорів, якщо в економіці країни не відбуватимуться важливі структурні, глибокі, реформи.

«ЗАРАЗ УСЯ ЄВРОПА З ВЕЛИКИМ НЕТЕРПІННЯМ ЧЕКАЄ НА РАТИФІКАЦІЮ ДОГОВОРУ ПРО АСОЦІАЦІЮ САМОЮ УКРАЇНОЮ»

Тетяна СТОЛЯРОВА, Харківська державна академія культури:

— Торік Ви сказали, що «Франція підтримує Україну щодо підписання Угоди про асоціацію з ЄС і ратифікує цю угоду, якщо її, все ж таки, буде підписано». Коли чекати на ратифікацію з боку Парламенту?

А. Р.: — Зараз уся Європа з великим нетерпінням чекає на ратифікацію договору самою Україною. Затягування цього процесу — це був би незрозумілий сигнал для європейських країн. Першу частину договору було підписано ще в березні, нещодавно було підписано і другу — торговельну. Український народ боровся за це на Майдані, люди віддали своє життя, але ратифікації з українського боку ще немає. Угоду не можна прийняти без ратифікації з боку України. Наразі ще є час до вересня, а після цього терміну виникатимуть питання, чому Верховна Рада не ратифікує договір.

«ПРІОРИТЕТ ДЛЯ УКРАЇНИ — ЦЕ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД РОСІЙСЬКОГО ГАЗУ»

Крістіна ЛУШИНА, Львівський національний університет:

—  Зараз перед Україною стоїть гостре питання енергетичної незалежності. Яку допомогу Франція може надати у сфері енергетики, адже свого часу  країни були зацікавлені в співпраці,  в яких напрямах це можливо? Мова про сланцевий газ, енергоресурси.

А. Р.: — Сьогодні пріоритет для України — це звільнення від залежності від російського газу. Декілька десятиріч тому Франція звільнилася від залежності від багатьох енергоресурсів, коли ми впроваджували атомну енергетику.

Україна має газові запаси, але також у неї є величезні ресурси в інших напрямках. Потрібно їх вживати, наприклад у галузі поновлюваних джерел енергії : біомаса, сонячна енергія, енергія вітру — це ті сфери, в яких Франція може співпрацювати з Україною.

«МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО ЗАГРОЗА ЗАСТОСУВАННЯ САНКЦІЇ ВИЩОГО РІВНЯ РАЗОМ ІЗ ДІАЛОГОМ ДОПОМОЖУТЬ ДОСЯГТИ РЕЗУЛЬТАТУ БЕЗ ЗАСТОСУВАННЯ САНКЦІЙ»

Влада СОЛОВЙОВА, Київський політехнічний інститут:

— Чи повинен Захід нав’язувати Україні діалог із терористами, більшість із яких є російськими спецназівцями й аж ніяк не громадянами України? Чи вважає Париж, що розв’язання конфлікту на Сході України, який, по суті, є гібридною війною Росії, може бути дипломатичним, як на цьому багато хто наполягає на Заході?

А.Р.: — Що вважає Париж?!  Ми із самого початку вважали, що будь-який конфлікт повинен мати дипломатичне розв’язання. Потрібно справді вести переговори. Ви пам’ятаєте, 6 червня Париж створив умови для першої зустрічі між президентами Росії і України. Усе, що ми говорили потім, після цієї першої зустрічі в Нормандії, було спрямовано на те, аби для вас, ваших батьків, братів і сестер розв’язати цей конфлікт мирним чином.  Зараз ми бачимо, що це дедалі важче. Потік зброї, неідентифікованих бойовиків — «зелених чоловічків» не припиняється. Минулого тижня, після катастрофи малазійського лайнера, ми побачили, які жахливі наслідки ситуація на Сході України несе для всього світу.

Це важко, тому наші лідери прагнуть переконувати Росію, що краще припинити підтримку сепаратистів. Це робиться через санкції, але теж через  діалог.  Сепаратисти повинні відкрити доступ для рятувальників, дослідників до місця аварії Boeing 777.  І звичайно, важливо, що Росія припинила потік ресурсів через кордон бойовикам.

Юлія БАЛКА, Донецький національний університет:

— Яка позиція Парижа щодо того, аби застосувати третій пакет санкцій проти  Росії?

А.Р.: — Я щойно відповідав. Вже є санкції проти окремих осіб і проти юридичних осіб. Робота триває над розширенням списку цих осіб. Щодо економічних санкції — це, звісно, складніше.

Звичайно, важливо, аби ціну санкцій для тих, хто їх застосовує, було поділено. Робота триває над цим, тривала, складна робота.  Якщо справді потрібно буде рішення про санкції третього рівня, то потрібно буде, аби економічну ціну цих санкцій було поділено між тими країнами, які застосовують санкції. Ми сподіваємося, що загроза застосування санкцій вищого рівня і перемовини з Росією допоможуть досягти результату без застосування санкцій.

ПРО «МІСТРАЛІ» І РЕПУТАЦІЮ ФРАНЦІЇ

Тетяна ДЯЧЕНКО, Дніпропетровський національний університет:

— Європарламент висловився проти експорту «містралів» Росії, Ангела Меркель особисто просила утриматися від продажу. Але все ж таки рішення про постачання військового корабля було ухвалено днями. На що український телеведучий Віталій Портников, коментуючи рішення президента Франції про продаж військового корабля, сказав, що французам вистачило рішучості відмовитися від монархії, від колоніальної імперії, від Алжиру, а рішучості відмовитися від продажу «містралів» у них немає. Гендляр переміг громадянина, а також нагадав слова Леніна, одного з попередників Путіна у Кремлі, про мотузку, яку капіталісти продадуть більшовикам, аби ті змогли їх повісити. Через століття в ролі цієї мотузки виступають французькі авіаносці. На ваш погляд, чи може бути виправданий продаж «містралів» Росії? Чи не має наміру Франція, заради збереження свого авторитету, відмовитися від виконання умов контракту?

А.Р.: — Цей контракт було підписано 2011 року і вже оплачено на 80% Росією. Судно буде готове в жовтні. Якщо справді Франція відмовиться від постачання, інші країни казатимуть, що Франція є тією країною, яка не виконує контракту. Контракт є контракт, підпис є підпис. Це міжнародне право.  Наш Президент учора сказав, що перше судно не можна не поставити. Постачання ж другого вертольотоносця залежатиме від поведінки Росії.

Т. Д.: — Лише близько години тому Президент Порошенко заявив, що він розчарований рішенням Франції не відмовлятися від постачання «містралів» до РФ. Чи зверталася українська влада до вас раніше із проханням відкласти виконання контракту?

А. Р.: — У розмовах між президентами, наскільки мені відомо, ця тема досі не порушувалася. Але я не коментуватиму коментаря вашого Президента.

Дмитро ПАЛЬЧИКОВ, Львівський національний університет:

— З одного боку, ситуація з «містралями» дуже прагматична, адже за цей кошт країна зміцнюється. Але з другого боку, це певною мірою зрада цінностей, можна вважати це політикою подвійних стандартів. Де є та сама межа між здоровим прагматизмом і політикою подвійних стандартів?

А.Р.: — Протягом усіх цих місяців Україна мала повну підтримку Франції. Ми розуміємо ці цінності, про які ви ведете мову, і знаємо, що потрібно робити. Ми прагнемо всіма засобами підтримати Україну. Я розумію вашу емоцію, але тут немає «зради».

Костянтин ЦЕНЦУРА, Запорізький національний університет:

— Чому зараз продовжує зростати популярність ультраправих партій Франції і чому вони товаришують із Путіним? Хіба це не непокоїть французьку владу?

А.Р.: — У Франції всі політичні партії вільні. Я вважаю, що в Україні також. І  існує справжня демократія. Те, що ви описуєте, це і є свобода партій і свобода вираження. Влада не відповідає за це.

«ЦЕ ВАША РОБОТА, АБИ У МАЙБУТНЬОМУ БУЛИ ТАКІ ЗМІ, ЯКИМ СПРАВДІ МОЖНА БУДЕ ВІРИТИ»

Вікторія ТКАЧЕНКО, Дніпропетровський національний університет:

— Редактор «Дня» Лариса Олексіївна каже, що російські ЗМІ практично є зброєю, якій важко протистояти. Як загалом ви оцінює українські ЗМІ в цьому контексті і очікуване створення каналу Ukraine Today?

  А.Р.: — Я вважаю, що ви як журналісти відіграєте величезну роль в інформаційній війні, що триває. І як громадяни, і як професіонали.  Потрібно відповідати на пропаганду. Мені здається, що ситуація в галузі інформації в Україні зараз набагато краща, ніж це було, наприклад, два чи три місяці тому. Але це не означає, що не треба працювати і докладати зусиль. З боку авторитетів теж є нова політика комунікації, аби передати свої позиції. Я гадаю, що багато вже зроблено. Отже, це ваша робота, аби в майбутньому були такі ЗМІ, яким справді можна буде вірити.