Чого очікувати від Трампа?

16 січня віце-президент Джо Байден відвідає з кількагодинним візитом Україну і проведе зустрічі з Президентом Петром Порошенком і Прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом. Насправді, як відомо, візит планувався на 15-16 січня. Але, як повідомили «Дню» у посольстві США в Україні, через певні обставини віце-президент переніс візит на 16 січня й одразу після кількох годин перебування в Києві він попрямує в Давос, де в рамках Всесвітнього Економічного Форуму виступить із промовою про програму з подолання раку (Cancer Moonshot), а також торкнеться питань міжнародної політики.

У повідомленні Білого дому відзначається, що візит віце-президента в Україну підкреслить важливість надання країні підтримки з боку США, а також засвідчить його особисту залученість до підтримки незалежності України, її демократичного розвитку, процвітання й безпеки. У Посольстві США також сказали «Дню», що після зустрічей з українськими лідерами Байден виступить із заявою для преси.

Зазначимо, що у США Байдена вважають відповідальним за відносини з Україною. Він регулярно проводить телефонні переговори з Президентом Петром Порошенком.

Яке значення має для України візит віце-президента Джо Байдена, зважаючи на те, що через тиждень прийде у США до влади нова республіканська адміністрація на чолі з Дональдом Трампом? Якою буде політика нового глави Білого дому, чи не запізно на Банковій взялися за лобіювання нової американської адміністрації і що треба робити українській владі, Адміністрації  Президента України, щоб заручитися підтримкою Вашингтона у протистоянні російській агресії. Про це «День» поговорив із американським політологом українського походження, старшим співробітником Атлантичної Ради США, керуючим партнером Myrmidon Group LLC Адріаном Каратницьким.

 «ВІЗИТ БАЙДЕНА СТАНЕ ПЕВНИМ ВАЖЕЛЕМ ВПЛИВУ НА МАЙБУТНЮ АДМІНІСТРАЦІЮ»

Що стосується візиту Джозефа Байдена, то справді це має важливе значення для Києва, оскільки він дійсно надав багато часу для просування і захисту інтересів України.

 З одного боку, у нього є особистий і глибокий зв’язок з українським політикумом. Він був у дуже регулярному контакті з президентом, а також із прем’єр-міністром Яценюком. Ізраїль і Україна були двома країнами, які становили дуже велике поле самовиявлення Байдена як міжнародного дипломата.

А з іншого - на підставі цього досвіду він будує ґрунт для контратаки та критики прогалин Трампа. І, можливо, таким способом Байден будуватиме ґрунт своєї ймовірної президентської кампанії за чотири роки. У будь-якому разі це позитивний сигнал для України.

Можливо, він виступить з певними тезами щодо подальшої американської співпраці, які будуть базовими основами порівняно з новою адміністрацією. І це важливо, бо президент Обама останнім часом не зосереджувався на питаннях кібератак тощо. Але, думаю, Трамп вислухає чіткі тези і слова підтримки, і вони будуть мірилом, яким можна буде виміряти дії наступної адміністрації.

Переговори віце-президента в Києві створять контекст і базову лінію, завдяки чому можна буде порівнювати певні прорахунки у діях двох адміністрацій. Візит Байдена стане певним  важелем впливу на майбутню адміністрацію, бо розуміємо, що тут є багато людей з Республіканської партії, які мають подібні і навіть сильніші позиції щодо Росії і висловлюють ще більшу глибоку симпатію Україні.

«ЛОБІЮВАННЯ МАЄ БУТИ ОПРАЦЬОВАНО НА ОСНОВІ ЧІТКОГО РОЗУМІННЯ ЇХНІХ ПОЗИЦІЙ І АКТОРІВ»

- На вашу думку, чи не запізно українська влада взялася лобіювати інтереси України в США?

- Поки що немає адміністрації Трампа. Важко лобіювати інтереси, коли не знаєш конфігурації виконавців і якими будуть їхні позиції. На мою думку, лобіювання, стратегія чи тактика мають бути опрацьовані на основі чіткого розуміння їхніх позицій і акторів, які виконують на різних рівнях зовнішню та оборонну політику. Багато таких людей не готові зустрічатись. Особливо коли вони в цій зоні, де обговорюється їхня кандидатура, вони не схильні зустрічатись, спілкуватись чи виступати. Тому дуже малі шанси для лобістів пробитися до таких людей.

«УКРАЇНА НЕ РОБИЛА СТАВКИ, ВОНА, ЯК І 98% ЕКСПЕРТІВ, ВВАЖАЛА, ЩО КЛІНТОН БУДЕ НАСТУПНИМ ПРЕЗИДЕНТОМ»

- Багато хто вважає, що Україна «провалилася», роблячи ставку на Гілларі Клінтон.

- Україна не робила ставки, вона, як і 98% експертів, вважала, що Гілларі Клінтон буде наступним президентом.

Відчувалося, що екс-держсекретар буде мати більш ясну лінію щодо Росії, це було відомо, і це було вигідно Україні. Але і тоді, як і зараз, ще не можна чітко сказати, якою буде політика нової адміністрації Трампа щодо Росії. Не можу засудити виконавців зовнішньої політики України в тому, що вони думали, як і левова частина експертів, що Гілларі Клінтон буде наступним президентом США.

Що стосується статті в американських ЗМІ, у якій звинувачують українську владу у намаганні перешкодити обранню Трампа, то ця публікація дала більш сенсаційну, ніж об’єктивну оцінку того, що відбулося. Навряд чи хтось міг би сказати, що НАБУ працює цілеспрямовано під контролем якихось державних установ.

Залишки серед цього виборчого штабу і transition team - люди, які працювали з Манафортом, мають певне незадоволення через те, що їх відсторонили. Але думаю, що це нове оточення, яке постає, дає певні сигнали, що в будь-якій зовнішній політиці принцип інерції є дуже важливим фактором і що радикальні зміни напрямів не є правдоподібними.

І ми бачимо це щодо російських кібератак. Трамп спершу дуже легковажив цим питанням, уникав, намагався перевести стрілки. А коли відбувся консенсус Конгресу, розвідувального співтовариства й експертів, він був змушений, незважаючи на його волюнтаризм, визнати дійсність.

Думаю, ми побачимо, що цей феномен буде спрацьовувати і в майбутньому. Якщо не буде тенденційного аматорства в призначеннях щодо ключових позицій у Держдепі чи в інших міністерствах, Раді нацбезпеки, можна очікувати, що ці сили не дозволять навіть можливості непродуманості та  непрогнозованості, яка інколи помітна в цих «твітах» пана Трампа та його поодиноких висловах.

Існує певна вагомість в інституціоналізації американського суспільства і певний інституційний консерватизм, який інколи був на перешкоді Обамі, а тепер інколи буде на перешкоді Трампу. Це теж дає надію, що можна очікувати певну тяглість американської політики щодо Росії.

– До речі, щодо Росії, Тіллерсон засудив дії щодо Криму. Трамп з цього приводу нічого не сказав, але засудив атаки, визнав, що за цим стоїть Путін. І навіть сказав про сумнів, що він зможе налагодити відносини з Путіним. Водночас Тіллерсон зазначив, що не спілкувався з Трампом щодо російської політики. Як оцінити ці два акценти?

- Думаю, що Трампу буде важко просувати аматорську лінію в зовнішній політиці. Він бізнесмен із досить поверхневою обізнаністю в геостратегічних та геополітичних питаннях.

Водночас, як не дивно, він призначив на більшість посад дуже фахових людей, серйозних, важливих, «китів», які займають своє місце в політикумі, суспільстві, це не побічні люди, які  будуть виконавцями будь-яких його рішень. Тут буде динаміка. Він, імовірно, намагатиметься шукати якоїсь злагоди.

Ми бачимо це у висловлюваннях імовірного голови Держдепу, який оголосив, що Росія становить небезпеку, що підтримує надання озброєння Україні.  Тому я думаю, що тут динаміка не на користь Росії.

«ТРАМП ШУКАТИМЕ ПОРОЗУМІННЯ З ПУТІНИМ З ПОЗИЦІЇ СИЛИ І НЕ БУДЕ ВІДСТУПАТИ»

- Але щодо санкцій американський експерт Джон Гербст в коментарі «Дню» зауважив, що відповіді Тіллерсона були двозначними.  

- Ще невідомо, чи проголосує Сенат за нього. Але треба вирішити, що для України більш корисно: санкції, які  мають ефект  на 1% ВВП Росії, чи посилення озброєння американських збройних сил, посилення підтримки країн - членів НАТО, які почуваються під загрозою.  

Щодо позиції Трампа: якщо можна знайти певний вектор між його висловлюваннями та висловлюваннями людей, яких він призначив відповідальними за втілення зовнішньої оборонної політики, то він шукатиме злагоди з Росією. Але Трамп буде шукати порозуміння з Путіним з позиції сили і не буде відступати. Ми не визнаємо окупації Криму. Ми визнаємо, що Росія втручалася на Донбасі. Можливо, буде зневіра чи неохота підтримувати посилення санкцій, але  буде важко відмежуватися від вже існуючих санкцій. Очевидно, це не прогнозовано. Можливо, Україні буде надана летальна зброя. Відносини з Росією будуть не агресивні, але з позиції сили.

Занепокоєння, які висловлювали багато експертів, були виправдані на підставі заяв самого Трампа. Але, зважаючи на його наростаючу команду, ситуація менш песимістична, і навіть  можна побачити можливі вияви більш сильного неагресивного, але ясного підходу до Росії.

«УКРАЇНА ТА ВСЯ УКРАЇНСЬКА ЕЛІТА МАЮТЬ ПОВОДИТИСЯ ВІДПОВІДАЛЬНО В НАСТУПНІ МІСЯЦІ, ЩОБ НЕ ДОПОМАГАТИ СТВОРЕННЮ ІМІДЖУ УКРАЇНИ ЯК FAILED STATE»

- Якою має бути зараз позиція української влади щодо Трампа, щоб заручитися підтримкою нової адміністрації у протистоянні з Росією?

- Україна та вся українська еліта мають поводитися відповідально в наступні місяці, щоб не допомагати створенню іміджу України як failed state («держави, що не відбулася»). Всі патріотично налаштовані політики мають право критикувати прорахунки держави, але не допустимо піднімати політичну температуру чи вносити елементи внутрішньої дестабілізації, чинити акції чи дії, що творять імідж безладу. А з іншого боку, це відповідальність держави - далі просуватися з реформами.

Те, що одержавлення «ПриватБанку» відбулося без паніки, – це певний тест, випробування. Імідж України, де була б поширена паніка щодо найбільш потужного банку чи банкової системи, сприяв би російській лінії. Вона передбачає, що, навіть якщо Америка вважає, що поведінка України стосовно Росії була неправильною, з Україною не можна співпрацювати, бо вона не відбулася як держава, це щось штучне, крихітне і на Україну західний світ не може розраховувати, бо Україна - ненадійний партнер.

- Як ставляться в Америці до компромісів, які пропонують, наприклад, олігарх Пінчук чи дипломат Філіпчук?

-  Для  мене проблема виступу пана Пінчука була в тому, що він пропонував консенсус без чіткого виявлення того, на що ці консенсуси мають бути розміняні з російського боку. Якби він написав збалансовану статтю, яка б показала кроки до перемир’я, можливо, було б деяке незадоволення його пропозиціями щодо НАТО чи Європейської спільноти, але вони були б більш зрозумілими. Те, що він дуже абстрактно говорив про розв’язання проблеми і не намагався поставити певний тиск на сторону Росії, представило цю статтю в певному «дисбалансі».

- Але вважають, що Трамп може пристати на такі пропозиції…

- Краще триматись чіткої позиції та не думати про покращення позиції Росії щодо України. Але існує більша ймовірність, що Путін не буде зрікатися своїх імперських чи великодержавних амбіцій, щоб Росія мала надмірний вплив на міжнародну політику. Така політика, яку буде провадити Путін, скоро призведе до певних сутичок, не збройних, а сутичок інтересів з Америкою. Ми скоро побачимо, наскільки адміністрація Трампа буде відображати основну лінію критики, що Америка була заслабкою країною за Обами, занадто слабкою щодо різних викликів, і це відкрило двері до безладу, що панує тепер на міжнародній арені. Можливо, ми побачимо загострення американської політики. Але думаю, що будуть певні спроби знайти позицію злагоди на підставі відновлення американської сили, рішучості в питаннях безпеки та зовнішньої політики.

«ТРАМП ВИСЛОВЛЮЄ АМЕРИКАНСЬКІ ІНТЕРЕСИ ТАК, ЯК ВІН ЇХ БАЧИТЬ»

- Екс-посол США в Росії Майкл Макфол написав статтю у Foreign Policy, у якій запропонував адміністрації Трампа сім кроків, як США можуть вибудовувати відносини з Росією, а також висловив побажання, щоб американські урядовці виступали за права людини також у Росії, і в інтересах Америки сприяти незалежності та територіальній цілісності України, Грузії, Молдови. Як ви це прокоментуєте?

- Я погоджуюсь, що це хороші та благі принципи. Але мушу сказати, що в останні десятиліття існувала надмірна риторика благих правозахисних і продемократичних інтенцій, але інструменти та воля їх використовувати була слабкою.

Думаю, демократи тепер відчули, що являє собою агресивність стосовно втручання у внутрішні американські процеси країни, яка не побудована на демократичних засадах, відтворює можливість для більш гострої ефективної реакції на антидемократичні дії таких авторитарних країн, як Росія.

Стосовно Трампа і його команди, то тут не буде сентименталізму, тут буде набагато менше «квітастої» риторики, як Обама любив висловлюватись. А Трамп говорить дуже чіткою гострою риторикою. Він не співає дифірамби американським принципам, а собі. Окрім того, Трамп висловлює американські інтереси так, як він їх бачить. Можливо, новообраний президент їх хибно бачить, але поводиться він як агресивний прагматик, що буде захищати виключно американські інтереси і йому байдужі ідеї глобальної злагоди через економічну співпрацю, права людини. Тому буде певне нехтування цією риторикою. Але якщо Америка чітко реагуватиме на агресію, розбудовуватиме свій воєнний потенціал, реагуватиме на розширення російського воєнного потенціалу, можливо, це витворить нові економічні проблеми, які далі можуть бути більш серйозними для російських інтересів,  ніж обмеження санкціями чи висока риторика.

«З НОМІНОВАНОЮ ТРАМПОМ КОМАНДОЮ Я ВИКЛЮЧАЮ МОЖЛИВІСТЬ НОВОЇ «ЯЛТИ» ЧИ РОЗПОДІЛУ ВПЛИВІВ, ІНТЕРЕСІВ»

Чи можна сказати, що Трамп в перший день скасує санкції проти Росії?

Очевидно, він не має наміру зробити це першого дня. Першим його пріоритетом є скасування деяких внутрішніх програм Обами. На мою думку, Трамп буде більш заангажований у його баченні розбудови американської економіки, буде більш спрямований на посилення економічного націоналізму і його бачення нового «м’язистого» американського націоналізму. Я думаю, що це будуть головні риси його інтересів.

Не можна виключити варіант, що є якісь важелі впливу, які Росія могла через якісь кібертехнології отримати щодо Трампа. Але американські інститути є настільки сильними, що зможуть запобігти цьому.

Тому вияви якоїсь радикальної зміни майже можна виключити. Також, особливо з номінованою Трампом командою, я виключаю можливість нової «Ялти» чи розподілу впливів, інтересів. Його ідея полягає в більшому: Америку будуть шанувати через те, що вона стане сильнішою. Трамп - сильний лідер і може виторгувати певне взаєморозуміння, як має виглядати світ.

Але він не здасть інтереси та статус-кво Росії. Він спробує спрямувати Росію, щоб вона шанувала цей статус-кво, який існував у тезах Трампа, за слабкого, непослідовного уряду, який відкрив цей безлад своїми надмірними благими інтенціями, що не мали чітких заходів їх реалізації. Тому це буде більш прагматичний підхід. Але, з іншого боку, я не відчуваю, що це буде «здавання» позицій.

Думаю, що Путін, швидше за все, був зацікавлений у президентстві Трампа не тому, що той більш прихильний до інтересів Росії. Він вважав, що Трамп буде послаблювати структури альянсів і північноатлантичну співпрацю, що вигідно  Росії. Це більше входило в розрахунки Путіна, ніж якась схема впливу чи контролю над Трампом. Якщо Путін на це розраховував, то він, імовірно, буде розчарований.