Хто він, Сі Цзіньпін?

У майбутні тижні аналітики всього світу робитимуть прогнози щодо передбачуваного нового керівника Китаю. Це буде непросте завдання. Важко зрозуміти, що насправді думає політик. Навіть у такій країні, як Сполучені Штати, яка любить обстрілювати свій електорат нескінченним шквалом виборчої реклами — і там, якщо з політика зіскоблити зовнішній шар поліровки, прибрати з його стандартних промов показуху, вимкнути мікрофон і спробувати дійти до суті, буде занадто складно з’ясувати, що цей політик думає і відчуває. Звичайно, люди можуть стверджувати, що добре знають кандидата Х або кандидата Y (це його колишні шкільні друзі, працедавці, товариші по веселих гулянках, які люблять поговорити з підкреслено важливим виглядом). Однак зрештою дуже важко зрозуміти, що знаходиться в глибині душі і розуму у тієї чи іншої людини.

А тепер помножте це на сто або на тисячу.

Тепер ви, напевно, підійшли до початку того, що ми реально знаємо про наступне покоління китайських керівників. Насправді, якщо не рахувати Сі Цзіньпіна і Лі Кецяна, важко з абсолютною упевненістю говорити про те, кому передасть владне кермо майбутній 18-й партійний з’їзд.

Безумовно, цим навряд чи кого-небудь здивуєш, адже інколи виникає враження, що непроникність і непрозорість є складовою рисою ДНК Китайської комуністичної партії. Давайте пригадаємо, що лише місяць тому весь світ відгадував загадку «Куди сховався Сі Цзіньпін», тому що найбільш вірогідний наступник відмінив цілу серію зустрічей (у тому числі з держсекретарем Гілларі Клінтон) і зник з поля зору світової громадськості. Чи слід у такій обстановці дивуватися з того, що ми мало знаємо про його політичні схильності?

Але навіть якщо таке знання з’явиться, багатьом аналітикам, що спостерігають за Китаєм, важко позбавитися від відчуття безсилля і відвертої знемоги, що виникає кожного разу, коли їх просять (а їх просять часто) відповісти на питання: «Хто він, Сі Цзіньпін?»

І що в таких випадках робимо ми, які спостерігаємо за Китаєм? По-перше, ми намагаємося робити висновки, ѓрунтуючись на тому, що відбувалося з цим керівником у минулому. У цьому безумовно є свої переваги. Це не лише дає можливість зрозуміти, як люди, подібні до Сі Цзіньпіна, реагуватимуть у тій чи іншій ситуації. Це допомагає нам почати створювати карту можливих зв’язків з прибічниками і фракційних альянсів. У Китаї важливо не лише те, кого ти знаєш, але й як ти їх знаєш.

Наприклад, багато хто вважає, що оскільки Сі Цзіньпін був секретарем у канцелярії Центральної військової ради у міністра оборони Ген Бяо, у нього більш тісні зв’язки з Народно-визвольною армією Китаю, ніж у його попередника Ху Цзіньтао. Це може стати важливою обставиною з огляду на безліч причин, оскільки взаємини вищого керівника з НОАК можуть зрештою передбачити, наскільки він може покластися на армію при реалізації своїх політичних ініціатив, а також як військові впливатимуть на лідера і на його адміністрацію. Але звичайно ж минуле не може бути дзеркалом, що вказує на майбутнє.

Є ще один розповсюджений вислів про те, що Сі Цзіньпін поводиться в манері, більш належній державному діячеві, ніж його попередник Ху Цзіньтао. Наприклад, майбутнього лідера набагато частіше характеризують такими словами, як «упевнений», «переконаний», такий, що «володіє стратегічним мисленням». Але про що це говорить нам? Це може означати, що з головою Сі складніше буде працювати, принаймні, американцям, оскільки у нового китайського керівника може виникнути відчуття, що США слід з більшою повагою ставитися до Китаю і до його нагальних інтересів. З іншого боку не виключено, що взаємодіяти з ним буде легко, тому що йому вистачить упевненості, аби піти на сміливі заходи в зовнішній політиці, а також на політичні та економічні реформи.

Отже, замість того аби просто теоретизувати і будувати припущення, що зробить, а чого не зробить адміністрація Сі Цзіньпіна, і що риси характеру нового керівника можуть означати в плані майбутніх політичних змін, краще прийняти вичікувальну позицію і подивитися, що буде. Врешті-решт, важливо зрозуміти, що передача влади в Китаї — це процес тривалий.

Майбутній 18-й партійний з’їзд — лише частина загального переходу. На шляху даного цього процесу, всередині і між чиновницькими апаратами, а також провінціями відбуватимуться кадрові перестановки, внаслідок чого багато державних і партійних керівників змінять свої посади. І хоча все одно важливо розуміти, хто стоїть на чолі всієї цієї складної ієрархії, не менш важливо знати те, що в Китаї рішення як і раніше ухвалюються керівництвом колективно. Отже, дуже важливо зрозуміти склад і взаємини людей у Постійному комітеті — коли настане час.

Хоча давайте чесно зізнаємось: пройде півтора-два роки, перш ніж Сі Цзіньпін зможе укріплювати свої позиції і накопичить достатньо політичного капіталу, аби розпочати вирішення чисельних завдань, що стоять перед Китаєм.

Сі необхідно проробити дуже серйозну роботу. Він успадкує економіку з темпами зростання, що уповільнюються, а це створить нові та більш небезпечні соціальні навантаження, не кажучи вже про політичні виклики. Стосунки КНР з сусідами надзвичайно напружені; нерівномірне зростання і розвиток у китайських провінціях викликають схвильованість серед значної частини населення країни; мають місце ознаки того, що політична і бюрократична система Китаю стає все більш відсталою і склеротичною.

Подивившись на список проблем, які стоять перед Китаєм, розумієш, що найважливішими якостями для Сі мають стати завзятість, здатність вирішувати широке коло завдань одночасно, а також по-справжньому хороше почуття гумору.

Чи має Сі такі якості — про це ми з вами можемо лише розмірковувати.

The Diplomat, Японія

Грір МЕЙСЕЛС — заступник директора Центру національних інтересів і науковий співробітник цього центру, що спеціалізується на Китаї та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.