КОМЕНТАРІ

Які нові ідеї з’явилися за попередні й нинішній саміти Ялтинської європейської стратегії, що сприяють порозумінню між Україною та ЄС і просуванню України до Євросоюзу?

Марек СІВЕЦЬ , віце-президент Європейського парламенту:

— Вважаю, що країна зараз перебуває в стагнації. А це означає, що є більшість без більшості. Боротьба між Президентом і прем’єр-міністром. Тому важко представляти нові ідеї у ситуації, коли люди заглиблені у внутрішню боротьбу, а не націлені на те, що має бути зроблено. Я вважаю, що добра ідея створення комітету з питань європейської інтеграції як державного органу, що консолідує діяльність органів місцевої влади. Але цього поки що не сталося. Від українського спікера Арсенія Яценюка дізнався про нову ідею — що через п’ять років до влади прийде нова еліта. Але вона хоч і приваблива, але нереалістична.

Ми не можемо втручатися у внутрішню політику. Єдине, що ми можемо зробити, — в дуже дружній спосіб надати деякі поради, поставити запитання. Ми не маємо мандата, щоб стати рефері між суперниками. Бо єдиним рефері є народ.

Я був одним із хрещених батьків «Порядку денного-2020», і ми пообіцяли кожного року говорити, чи це «2020» зі знаком плюс, чи мінус. На мою думку, цього року це «2020 плюс».

Костянтин ГРИЩЕНКО , посол України в Росії, перший заступник секретаря РНБО:

— Вважаю, що в плані постановки проблем щодо наших відносин з ЄС це дуже корисний форум, оскільки одні й ті самі люди з приєднанням кожного разу значної частини нових облич постійно ведуть тему української присутності в Брюсселі як важливого чинника дискусій усередині інституцій Європейського Союзу і серед політиків першої лінії країн-членів ЄС. Можна скільки завгодно стукати в двері і доводити свою лінію, але якщо немає всередині тих, хто розуміється на тих викликах і проблемах, які стоять перед Україною у її відносинах з ЄС, і роблять це з позитивною налаштованістю, нам буде дуже важко покращувати упереджене ставлення, яке сьогодні є основною перешкодою для політичного прориву. Тому я вважаю, що цей форум відіграє важливу роль і політики, які сьогодні мають бажання, постійно повертаються на цей форум з позитивною налаштованістю.

Що стосується більшої присутності на цьому форумі українських політиків, то я думаю, що було б корисно, якби вони думали не лише про те, хто і коли має натиснути на кнопку в парламенті, на кого дивитися у контексті реконфігурації тієї чи іншої коаліції, а думали би про стратегічні питання розвитку держави. А відтак і переймалися тією дискусією, яка є звичною для європейських політиків. А так на сьогодні поки що вони навіть дуже часто не володіють поняттєвим апаратом. І це дійсно розмова людей з двох різних планет, хоча вони всі знають, що є Європейський Союз і що там гарно, і ми, начебто, хочемо там бути. Це все одно, що запропонувати людині, яка ніколи не бачила автомобіля, але знає, що він є зручним засобом пересування, разом проїхатись у ралі. Навряд чи з цього щось вийде. Тому й тут велике значення має ознайомлення наших політиків, які насправді сюди прибувають. А тут дуже мало тих, хто постійно знаходить час, зацікавленість у різних іпостасях бути тут і брати активну участь в обговореннях.

Рiчард ПІКС , депутат Європейського парламенту від Латвії:

— Ми бачимо, що зараз відбуваються більш предметні дискусії, і зокрема — щодо зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Ми бачимо, що подібні заходи YES приносять конкретні результати. Звісно, що не одразу. Стає ближчим розуміння процесів у Європі та світі, глобальних процесів. З огляду на латвійський досвід вступу до ЄС, вважаю, що Україна просувається до Євросоюзу. Про це згадували не раз, що в Україні найскладніше і невирішене досі питання — це дисбаланс політичних сил. Немає достатньої єдності. Нормально, коли є правляча коаліція і опозиція. Одні більш ліві, інші більш праві. Це нормально. Погано, коли між політичними силами є розуміння шляху розвитку України, але через якісь особисті розрахунки вони не зможуть найти спільної мови. Це найнебезпечніше для України.

Маріо ДАВІД , депутат Європейського парламенту від Португалії, віце президентЄвропейської народної партії:

—Я вважаю, що ми заповнюємо прогалину, яку ми хотіли заповнити. А це залучення все більшої кількості людей із Європейського Союзу, щоб вони дізналися про Україну. Крім того, щоб вони зробили висновок, чи провадяться в Україні реформи, і «змусили» уряд імплементувати їх, щоб досягти мети і 2020 року приєднатися до Євросоюзу.

Я вважаю, що така мета є реалістичною. І проблеми, які існують в ЄС, не повинні зупинити цей процес. Ми сподіваємося, що буде певна стабільність політичної системи України і це дозволить різними політичним силам співпрацювати у напрямку реалізації національної мети. А нею є вступ до ЄС, і тому люди вже не повинні обговорювати це. А обговорювати питання соціальної безпеки, податків. І оскільки є національна мета — вступ до ЄС, тоді облиште війну між політичними силами. Загалом, я вважаю, що Україна повільно рухається у правильному напрямку. Зрештою вона вступила до СОТ і тепер серйозно обговорює зону вільної торгівлі. А цю угоду можна підписати за один-три роки або за п’ять-сім. І це залежить від бажання України. Саме від неї залежить, з якою швидкістю вона рухатиметься до зони вільної торгівлі. Тому можу сказати, що більшою мірою від України, ніж від ЄС, залежить те, як швидко будуть зроблені наступні кроки. Ми готові підписати цю угоду наступного року за умови, що влада України проведе необхідні реформи — необхідні для її підписання.

П’єр ЛЕЛЛЮШ , депутат парламенту Франції, президент Парламентської Асамблеї НАТО (2004—2006):

— Я вважаю, що це повністю залежить від спроможності вирішити політичні проблеми. Пан Кваснєвський про це сказав дуже коректно. Основна проблема в Україні — політична. Європа готова до України, але політична ситуація в Україні повинна бути значно стабільнішою. Цей форум допомагає визначити проблеми і поставити запитання. Що стосується французького головування, то президент Франції послав меседж, запропонувавши саміт у вересні, щоб розпочати переговори з Україною про зону вільної торгівлі. Я розцінюю це як перший крок до відповіді щодо майбутнього України. Але багато залежить, зрештою, від України. На мій погляд, попри проблеми, ставлення ЄС до України поліпшується. Але я погоджуюся, що ми маємо приділяти більше уваги Україні, більше відкриватися. За останні три роки я бачу більше інтересу. Що стосується «Порядку денного-2020», то такий термін вступу України в ЄС може бути реалістичним. Але дуже багато залежить від спроможності української політичної системи стабілізуватися. Але Україна має величезний потенціал. Українські люди працьовиті, дуже добре освічені. Тому це повністю реалістично — 2020 року вступити в ЄС. Але для цього потрібно продовжувати працювати і стабілізувати вашу політичну систему.

Валерій ЧАЛИЙ , заступник директора Центру iм. Разумкова, Київ:

— Після плідних дискусій і почутих думок як з боку ЄС, так і представників США і Росії, країн регіону, і, зокрема, — президента Грузії Михаїла Саакашвілі, екс-президента Олександра Кваснєвського виникають нові запитання. А вони часом є також важливими. Бо в пошуку відповіді на них з’являється істина і формується позиція для реалізації ефективної політики. Звичайно, сьогодні зростає занепокоєння щодо гальмування процесів інституційних перетворень ЄС, викликаних проблемою ратифікації Лісабонського договору. Будемо відвертими: це називається політичною нестабільністю в Європі, яка впливає на можливості представити Україну більш готовою до поглиблення інтеграції з ЄС. Але, тим не менше, звучить обережний оптимізм, що є об’єктивні процеси, які можуть гальмувати чи прискорювати. Вони насправді існують. Ці процеси пов’язані з тим, що ЄС вийшов на кордони Чорного моря, фактично до нашого регіону, де Україна відіграє важливу роль. При всіх проблемах економіки наша країна готова до глибших механізмів взаємодії. Але є проблема з лідерством. Причому з лідерством країн, політиків. Новому баченню євроінтеграції, європеїзації потрібні нові люди, нові не за віком, а за баченням. Які не готові чекати якогось часу. Треба уже сьогодні в Україні тими силами, які є, намагатися імплементувати нове бачення. У такій роботі, спробі створити нові правила гри, не тільки більш стабільні, а ефективні, мабуть, міститься відповідь, що нам треба робити, аби бути готовим до прискорення інтеграційних процесів. Насторожує, що українські політики з різних партій бачать вирішення питання лише через вибори. А хотілося б, щоб вони таки знайшли порозуміння щодо національних пріоритетів. Бо є запит суспільства і на продовження демократичних процесів, і на ефективну економіку, перетворення — тобто реформи. На жаль, можна констатувати, що є питання гальмування реформ — як конституційної в ЄС, так і в Україні. Можливо, сьогодні пропозицій було небагато, але вони показали, що в Україні є успіхи. Але цих успіхів недостатньо, щоб говорити про реалістичний порядок денний вступу України в 2020 році.

Дата така обговорюється, але головне — не вона, а швидкість руху. Лише тоді можемо говорити про терміни. А якщо чекати певних дат, то просто можна не встигнути.

Яцек КЛЮЧКОВСЬКИЙ , посол Польщі в Україні:

— На мою думку, така нова ідея пролунала з вуст Раїси Богатирьової щодо необхідності зміцнювати інституції. Хоча вона не є новою. Але в діалозі між ЄС і Україною вона не завжди була на першому місці. Потрібно зміцнювати інституції і процедури, щоб все відбувалося в правовому полі. Також цікава думка, яку запропонував Кваснєвський: спочатку самому треба навести порядок, не очікувати від сусідів чи країн ЄС якогось тиску, підказки чи плану, яким чином проводити реформи. У першу чергу, треба виконати своє завдання. Хочу зазначити, що цього року дискусія була цікавішою та змістовнішою, ніж минулого року. Там виступали зірки, а тут маємо експертів, спеціалістів, які дотримуються визначених тем обговорення.

Чарльз ГРАНТ , директор Центру європейських реформ, Лондон:

— Я вважаю, що цей саміт YES є корисним, бо він дає знання людям, які не є спеціалістами по Україні і не знають, що діється в Україні. Політики, експерти, офіційні діячі прибули сюди, щоб дізнатися більше про Україну. Опосередковано це допомагає просуванню України до ЄС. Адже головною перепоною членства України у Євроспільноті є неготовність ЄС прийняти Україну. А ще більшою перепоною є безладдя в Україні. Як стороння людина, яка прибуває в Україну двічі на рік, стурбований більше, ніж раніше, щодо політичного та економічного майбутнього України. Я вважаю, що економіка переживає серйозні проблеми через інфляцію і брак закордонних інвестицій. Політична система така нестабільна, що політичні класи не можуть впроваджувати необхідні реформи для поліпшення економіки. Тому, принаймні в короткотерміновій перспективі, це викликатиме багато напруження в Україні і не допомагатиме її амбіціям щодо членства в ЄС. Політичні конфлікти — нормальна річ у демократичному суспільстві. Але природа конфлікту в Україні дуже відрізняється від того, що відбувається в інших західних країнах. Боротьба тут значно брудніша. Я можу навіть сказати, що жодна зі сторін не сприймає легітимності інших.

Євгеніуш СМОЛЯР , президент Центру міжнародних відносин, Варшава:

— Я можу зробити висновки, виходячи з досвіду Польщі. Наша країна домоглася згоди щодо членства в ЄС, привернувши увагу центрів влади в Євросоюзі, будь-то Брюссель чи столиці інших важливих країн: Париж, Лондон, Берлін. Ми досягли цього завдяки тому, що змогли довести спроможність реалізувати зміни. Усе решта не мало значення. Адаптація, гармонізація законодавства, зміцнення нашої демократії, забезпечення верховенства права. Ми довели, що можемо рухатися вперед, хоча багато речей не були досконалими. І нас почали розглядати в іншому світлі. Тобто лише такий спосіб може наблизити Україну до ЄС — спроможність діяти і змінюватися.

Що стосується цього саміту, то він допомагає тим людям з Брюсселя та інших європейських країн, які не добре поінформовані про Україну. А також українській еліті, яка приїздить сюди, посилювати їхню рішучість досягати змін. Тому такого роду конференції, зустрічі та семінари завжди є дуже корисними.

Вважаю, що дата 2020 є реалістичною для України, якщо ви розпочнете робити зміни тепер. А якщо це розпочнеться після президентських виборів 2010 року, ця мета буде віддалена.

Жан Нобель ТРОНК , Canal+ за кордоном, Франція:

— Я вважаю, що це надзвичайно важлива подія, тому що вона є двосторонньою. Сподіваюся, що це має деякий вплив на українську політику щодо ЄС, а також сильний вплив на тих, хто прибуває в Україну і має знання про надзвичайну динаміку в Україні у сфері економіки та політики. Це допомагає нам зрозуміти, якою сильною є відданість багатьох впливових українських політиків, бізнесменів у посиленні зв’язків з Європою та наближенні входження в ЄС. На мій погляд, це було найбільш вражаючим досягненням цієї події. Що стосується французької присутності, то на цьому заході присутній найвпливовіший француз — виконавчий директор, голова Міжнародного валютного фонду Домінік Стросс-Кан. Важливим також був факт оголошення послання французького президента Ніколя Саркозі через кілька днів по тому, як Франція почала головувати в ЄС. Зважаючи на це, йому було складно фізично бути тут. На мою думку, його звернення є спеціальним сигналом того, що Франція звертає увагу на цю подію і надає підтримку баченню Європи, в якій буде й Україна.

Що стосується дати 2020 як можливого року вступу України, я маю надію, що це станеться раніше. Хочу нагадати, що коли Греція вступала в ЄС 1991 року, це сталося після десятиріч диктатури. Це була дуже бідна й економічно нерозвинута країна. І політичне життя в ній було дуже хитким, а економіка в багатьох відношеннях не розвинута. Не зважаючи на це, тоді було ухвалено політичне рішення, щоб Греція приєдналася до ЄС. Те ж саме сталося з Іспанією й Португалією. Зважаючи на те, що було сказано на саміті YES, на економічний і політичний процес в Україні, треба бути оптимістами.

Жан ПІСАНІ-ФЕРРІ , директор Bruegel:

— Це дуже високоякісний форум. Я тут вперше і дуже вражений щирістю обговорень, чіткістю того, що говорять люди. І найголовніше — якістю самих доповідачів. Що стосується нових ідей, я б не сказав, що тут були запропоновані якісь далекоглядні ідеї. Здебільшого тут йшлося про уточнення вибору, обговорення дилеми.

Для мене надзвичайна подія — бути тут, у Ялті. Не лише з історичних міркувань, але й із огляду на те, які різні люди були сюди запрошені і які теми обговорювалися. Вважаю, що ніхто не знає, коли Україна стане членом ЄС. Але чітко зрозуміло, що потрібно багато зробити, щоб рухатися у напрямку ближчого партнерства, економічної інтеграції, зони вільної торгівлі. Але нинішня конфігурація Європейської політики сусідства не достатня для досягнення такого партнерства.