Майбутнє відносин ЄС — Росія,

У якому напрямі рухається європейська політика Росії? Скористаймося дотепним висловом Марка Твена: складно робити прогнози, особливо якщо вони стосуються майбутнього. Росія стикається з викликами — демографічним, економічним, а також із викликами, пов’язаними з ресурсами. Проте поки що не ясно, чи робить все це Росію готовою для проведення внутрішніх реформ. Вироблення відповіді з боку Євросоюзу, який часто не має єдиної позиції щодо Москви, є, можливо, ще складнішим завданням.

Зараз ми маємо справу з хаотичною політикою Євросоюзу щодо Росії, і при цьому одні країни-члени ЄС тримають інші країни-члени ЄС як заручників. Настав час урядам усвідомити, що середньострокові і довгострокові інтереси більшою мірою потребують погодженої позиції, а не розвитку двосторонніх відносин.

Такого ѓатунку підхід може насправді бути вигідний Москві. Зрештою, деякі з серйозних викликів, що стоять перед нами, зачіпають також і російське політичне керівництво. Візьмемо, наприклад, демографію. До 2030 року населення Росії скоротиться на 20%, і деякі країни Євросоюзу також стикаються із загрозливим скороченням населення. Таким чином, маємо спільну проблему, пов’язану з тим, щоб залишатися конкурентоспроможними за ситуації, коли темпи економічного розвитку задають Китай і Індія.

Існують також спільні економічні можливості. Євросоюз є найбільшим інвестором в Росії, і на його частку припадає 80% сукупних іноземних інвестицій, тоді як Росія посідає третє місце серед найважливіших торговельних партнерів Євросоюзу. Маємо також спільні інтереси у сфері безпеки. Росія продовжує залишатися ключовим геополітичним гравцем; її конструктивна участь необхідна для вирішення багатьох питань — від Афганістану до поширення ядерної зброї й піратства.

Нарешті, існує також дуже чутливе питання, яке викликає багато суперечок, — питання про енергетику. Росія є для Євросоюзу найважливішим постачальником не лише природного газу й нафти, але також вугілля й урану. Зараз занепокоєння викликають нестабільні ціни на нафту, безпека поставок, а також уплив на довкілля. Росія теж уразлива, і їй потрібні іноземні капітали й технології для розробки газових родовищ, а також для модернізації застарілої інфраструктури.

За умов настільки непередбачуваного середовища дуже важливо, щоб Росія та Євросоюз стали надійними партнерами. Для цього ЄС повинен спочатку спробувати говорити в один голос. На жаль, витрати й переваги при створенні єдиного фронту Євросоюзу не розподіляються рівномірно. У таких галузях як енергетика або військове співробітництво деякі члени ЄС діють самостійно, проте ці безбілетники (free-riders) можуть у свою чергу стати жертвою інших країн-членів у інших галузях.

Для того, щоб говорити в один голос із РФ, Євросоюз має слідувати трьом основним правилам.

По-перше, він має прагнути до створення всеосяжної платформи співробітництва з Росією, і при цьому всі мають керуватися спільним списком інтересів ЄС. Тому ми повинні дотримуватися погодженого мандата, що наділяє Єврокомісію повноваженнями для ведення переговорів із Росією про вкладання нового договору про партнерство та співпрацю.

По-друге, відносини з Росією не мають розвиватися коштом інших партнерів. Москві не слід надавати прискорені процедури коштом України або Молдови. Треті країни не є «особливою сферою інтересів» для якоїсь держави. Євросоюз повинен захищати свої цінності й установлені норми міжнародної поведінки.

І, нарешті, ми маємо скерувати Росії ясне послання про те, чого насправді хоче Євросоюз. На карту зараз поставлено правила, які визначатимуть наші відносини з Москвою. Якщо ми здригнемося, то хай нас тоді не дивують наслідки.

Євросоюз протягом тривалого періоду часу продовжує сподіватися на те, що російська влада почне проводити масштабні й фундаментальні реформи, які ведуть до створення справжнього громадянського суспільства, а також до соціальних та економічних змін. У відповідь на це Брюссель може простягнути руку допомоги.

На жаль, політичне бажання Росії співробітничати, судячи з усього, обмежене. Не можна виключити, що реформи проводитимуться вибірково, і це робитиметься згори, а європейська допомога прийматиметься лише в тому випадку, якщо це не буде пов’язано з якимсь умовами. Ми маємо бути готові як до першого, так і до другого варіанту.

Відносини між Євросоюзом і Росією — це не гра з нульовою сумою. ЄС зацікавлений в тому, щоб Росія стала багатшою, щоб вона продовжувала добувати нафту й газ. Європа зацікавлена підтримати модернізацію в Росії; тому Польща підтримує вступ Росії до СОТ, полегшення візового режиму, а також освітні обміни.

Проте нам слід пам’ятати, що відносини Росії з Євросоюзом залежать від позитивних змін усередині Росії, вони залежать од того, чи захочуть керівники країни сприяти підвищенню конкуренції, зміцненню правопорядку й розширенню індивідуальних свобод. За словами мають іти справи, і ми маємо відказувати відповідно, виявляючи добру волю пропорційно до кожного позитивного кроку.

Радослав СІКОРСЬКИЙ — міністр закордонних справ Польщі.