М’яка влада проти тероризму

Минулого року на Всесвітньому економічному форумі в Давосі колишній Кентерберійський архієпископ Джордж Кері запитав держсекретаря Коліна Пауелла, чому Сполучені Штати приділяють увагу тільки своїй жорсткій, а не м’якій владі? Керівник держдепу відповів, що США використали жорстку владу, щоб виграти Другу світову війну. Після цього він продовжив: «Що було одразу після використання жорсткої влади? Чи вимагали Сполучені Штати панування над якоюсь європейською нацією? Ні. Прийшла м’яка влада за «планом Маршалла»... Ми зробили те саме в Японії».

Після завершення війни в Іраку я знову заговорив про м’яку владу (поняття, розроблене мною) під час конференції, одним із організаторів якої було американське міністерство оборони. У ній, зокрема, взяв участь глава оборонного відомства США Дональд Рамсфельд. Як зауважили журналісти, «армійське керівництво слухало виступаючих зі схваленням», але щойно Рамсфельда запитали про його думку стосовно м’якої влади, він відповів: «Я не знаю, що це таке».

Одне з «правил» Рамсфельда — «слабкість є провокаційною». Він певною мірою має слушність. Як зауважив Осама бен Ладен, люди — немов сильний кінь. Але влада, визначувана як здатність впливати на інших людей, міняє свій вигляд. М’яка влада — це не слабкість. Навпаки, саме нездатність ефективно використати м’яку владу ослабляє Америку в боротьбі проти тероризму.

М’яка влада — це здатність отримувати те, що хочеш, залучаючи інших людей, а не загрожуючи або платячи їм за це. Вона заснована на культурі та політичних ідеалах. Коли вам потрібно когось переконати забажати того самого, що й ви бажаєте, вам не обов’язково використовувати політику «батога й пряника». Жорстка влада, що грунтується на примушенні, походить із військової та економічної сили. Вона — головна у світі, де існують держави із загрозливими урядами й терористичні організації. Але важливість м’якої влади полягає в тому, щоб перешкодити терористам залучити нових прихильників. М’яка влада допоможе збільшити міжнародну підтримку, необхідну для протистояння тероризму.

Сполучені Штати — наймогутніша країна з часів Римської імперії, але так само, як і Рим, Америка не є непереможною або невразливою. Рим загинув не від розквіту іншої імперії, а від нападу варварів. Сучасні терористи — це нові варвари. Сполучені Штати не можуть поодинці спіймати кожного підозрюваного лідера «Аль-Каїди». Вони не можуть починати війну тільки за своїм бажанням, не викликавши відчуження інших країн. Чотиритижнева війна в Іраку була сліпучою демонстрацією американської жорсткої військової влади, яка усунула злого тирана. Але вона не усунула уразливість Америки стосовно тероризму. Війна дорого обійшлася нам і з погляду залучення інших країн за допомогою м’якої влади.

Після війни опитування засвідчили значне падіння популярності Сполучених Штатів навіть у таких країнах, як Велика Британія, Іспанія та Італія, уряди яких підтримували війну. Вага Америки різко впала в ісламських країнах, підтримка яких необхідна для того, щоб допомогти відстежити потік терористів, брудних грошей і небезпечної зброї.

Війна з тероризмом — це не зіткнення цивілізацій: іслам проти Заходу, а громадянська війна всередині ісламської цивілізації між екстремістами, які використовують насильство, щоб нав’язати свої уявлення, і поміркованою більшістю, яка прагне того, щоб отримати роботу, якісну освіту. Америка не переможе, допоки не переможуть помірковані. Американська м’яка влада ніколи не залучить Осаму бен Ладена й екстремістів. Тільки жорстка влада може мати з ними справу. Але м’яка влада відіграє важливу роль у тому, щоб залучити поміркованих і перешкодити екстремістам набрати новобранців.

Під час «холодної війни» стратегія стримування Заходу поєднала жорстку владу військового стримування з м’якою владою залучення людей, які перебувають за «залізною завісою». За стіною військового стримування Захід пожирав радянську впевненість у собі за допомогою радіомовлення, студентських і культурних обмінів та успіху капіталістичної економіки. Як пізніше засвідчив колишній чиновник КДБ, «обміни були троянським конем для Радянського Союзу. Вони відіграли величезну роль у руйнуванні радянської системи». Будучи у відставці, президент Дуайт Ейзенхауер сказав, що слід було взяти гроші з бюджету оборони для зміцнення Інформаційного агентства Сполучених Штатів.

Після закінчення «холодної війни» американці почали більше цікавитися економією бюджету, а не інвестуванням у м’яку владу. 2003 року двопартійна консультативна група повідомила, що Сполучені Штати витратили лише $150 мільйонів на суспільну дипломатію в мусульманських країнах — суму, яку вона назвала вельми неадекватною. Справді, вся вартість суспільних дипломатичних програм держдепартаменту й міжнародного радіомовлення Америки — трохи більше $1 мільярда, приблизно стільки, скільки витратили Велика Британія або Франція, країни, які складають усього лише п’яту частину розміру Америки. Ніхто б не припустив, що Америка витрачає однакові кошти на те, щоб розробити ідеї та запустити бомби, але справді дивно, що Сполучені Штати витрачають у 400 разів більше на жорстку владу, ніж на м’яку. Якби США витратили лише 1% військового бюджету на м’яку владу, то це вчетверо збільшило б їхні поточні витрати на ключову складову війни з тероризмом. Якщо Америка хоче перемогти в цій війні, її лідерам доведеться досягти більшого успіху в поєднанні м’якої та жорсткої влади в «розумну владу».

Джозеф С. НАЙ, декан Гарвардської урядової школи Кеннеді, автор книжки «М’яка влада: способи досягнення успіху у світовій політиці»