Ніколи не кажи «ніколи»

Чотири роки тому громадяни США здивували світ, обравши на найвищу державну посаду темношкірого, що багатьом і в Сполучених штатах, і за їхніми межами здавалося неможливим у принципі. В історії країни таке сталося вперше. І ось американці встановили новий «рекорд». Як і очікувалося, на з’їзді в м. Тампа (штат Флорида) Мітт Ромні став офіційним претендентом від Республіканської партії США на посаду президента країни. Таким чином, уперше в історії США офіційним претендентом від однієї з двох найбільших політичних партій (тобто свого роду лідером опозиції) став член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (далі — СОД). Багато хто знає цю релігійну організацію під назвою «мормони», що є псевдо, а не самоназвою.

Історія «святих останніх днів» багата на дивні події й несподівані повороти в стилі американських вестернів. Мормони з часу створення їхньої організації 1830 року викликали неприязнь у своїх співгромадян і піддавалися гонінням і погромам через деякі свої догмати, наприклад, через не дуже шанобливе ставлення до Біблії, яка хоча й визнається за Святе письмо, але вважається спотвореним перекладом і тому не цілком достовірним джерелом християнських ідей і догматів, на відміну від книги Мормона, «правильно перекладеної» засновником нового руху Джозефом Смітом. Викликало загальне здивування так зване замісне хрещення, коли живого мормона хрестять замісно, тобто замість раніше померлої людини, що не була членом їхньої організації, для того, щоб вона в результаті такого хрещення стала мормоном уже після своєї смерті й таким чином отримала Спасіння, оскільки, на думку мормонів, врятованими можуть бути лише вони. Члени церкви СОД у будь-які способи розшукують імена й прізвища раніше померлих людей у всьому світі й хрестять їх «замісно». Проте найнеприйнятнішим з догматів нового руху було допущення багатожонства. Через усі ці особливості чимало протестантських церков, авторитетних у США, вважали мормонів язичниками.

Нова релігійна організація росла досить швидко, а її засновник Джозеф Сміт навіть став мером міста Науву в штаті Ілінойс. Його кандидатуру його релігійні однодумці висунули на посаду президента країни, проте преса звинуватила мормонів e полігамії, й це викликало серію скандалів. Після неймовірної зміни подій Джозеф Сміт і дехто з його друзів опинилися у в’язниці; розлючений натовп релігійних і політичних опонентів штурмом узяв в’язницю, й претендента на президентство застрелили разом з його братом. Таким чином, перша спроба члена церкви СОД стати президентом США закінчилася трагічно.

Після цього в історії мормонів були нові переслідування й нові дивні події; наприклад, масове переселення в 1846—1847 роках на захід, до безлюдної пустелі поблизу Солоного озера. Зазнавши нечуваних поневірянь у дорозі, вони досягли своєї «землі обітованої» й за десятиліття наполегливої праці перетворили пустелю на процвітаючий регіон. 1890 року під тиском уряду глава мормонів публічно оголосив про відмову від багатожонства, а 1896 року територія, яку вони займали, була за їхнім наполяганням включена до складу США й стала штатом Юта, який і досі є центром зосередження членів церкви СОД (тут міститься їхній головний храм). Тим часом, остаточно від багатожонства мормони не відмовилися й вважають його дозволеним в екстремальних ситуаціях; наприклад, якщо в результаті воєнних дій багато жінок залишається без чоловіків і про них і їхніх дітей нікому подбати...

І ось друга спроба члена церкви СОД стати президентом — і поки що боротьба за цю посаду йде значно успішніше, ніж півтора століття тому. Обидва головні кандидати йдуть у президентських перегонах майже голова в голову, й результат боротьби поки незрозумілий. Усе може вирішити невелика помилка одного з кандидатів або просто непередбачувані обставини.

Мітт Ромні, який встиг побувати на посаді губернатора штату Массачусетс, не приховує своєї приналежності до мормонів. На з’їзді в Тампі він заявив: «Я — мормон, ну то й що?» — і його заява не викликала скандалу, який цілком міг би спалахнути, якби таке сталося років двадцять-тридцять тому. Що ж сталося за півтора століття з церквою СОД і з Америкою?

По-перше, мормони досягли певного авторитету в американському суспільстві своїм способом життя: вони не палять, не вживають алкогольних напоїв, кави, чаю. Вони дуже шанують традиційну сім’ю і мають, як правило, багато дітей, яких виховують у суворих моральних правилах. Батько є керівником сім’ї, і його керівна роль закріплена так званим «священством». Європейці, які відвідували штат Юта, стверджують, що в тих населених пунктах, де проживають виключно мормони, гаманець з грошима можна залишати в незачиненому автомобілі зі стовідсотковою гарантією безпеки. Звісно, мормони виступають проти абсолютної свободи абортів і проти гомосексуальних «шлюбів». Вони — хороші працівники, й серед них є багато успішних підприємців. У цілому ж, релігійну організацію СОД можна оцінити за нинішніми мірками як вельми консервативну. Усе це разом узяте, за відсутності яскравих кандидатів серед інших конфесій (у сьогоднішніх США атеїст стати президентом шансів не має), зробило мормона Ромні відповідною кандидатурою для того, щоб очолити консервативну частину Америки й дати бій лібералові Обамі.

Якщо врахувати, що своїм напарником (претендентом на пост віце-президента) Ромні обрав «правовірного» католика Пола Райана, то можна стверджувати, що, незалежно від результату президентських виборів, церква СОД остаточно прорвала ту багаторічну ізоляцію, якій її піддавала Америка протягом багатьох років. Таким чином, у Америці вперше обидва претенденти на посаду президента країни представляють співтовариства, що не так давно вважалися маргінальними й навіть неповноцінними; один — релігійне, а другий — расове.

І навіть якщо Ромні не стане президентом, усе одно вже зараз можна стверджувати, що американці в черговий раз підтвердили правило: немає нічого незмінного, й стереотипи — річ дуже ненадійна.