Чиє золото краще блищить
Вважається, що вони можуть приносити успіх, змінювати історичний перебіг подій, «довантажувати» позитивний соціальний імідж і навіть лікувати від неврозів. Історії відомо, що інтриги навколо намиста, кольє і діадем плелися практично безупинно. Звісно, уже після того, як людина зрозуміла, що камінь можна використовувати не тільки для добування вогню та надання твердості стрілам. Дорогі (у прямому значенні цього слова) талісмани описували й у художній літературі. Забобонні моряки, щоб уникнути конфлікту зі стихією, брали із собою смарагд — символ землі. А художники вважали, що багатоколірний турмалін допоможе їм завжди зберігати свіжість і вічність фарб. І це ще далеко не повний перелік функцій, які людство відводить коштовним каменям і металам. Аналізуючи цю любов, психологи висували цілком протилежні теорії, починаючи від того, що камінь є елементом свідомості і закінчуючи тим, що він може компенсувати соціальну пригніченість.
На четвертій міжнародній спеціалізованій виставці «Ювелір Експо Україна», яку організувало АТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» зібралося 120 компаній із України, Росії, Туреччини і Польщі. І на суд відвідувачів вони віддали практично все: як прикраси часів «бабусиної молодості» — масивні брошки й важкі браслети, так і молодіжні сережки у вигляді конопляного листя та кулони з панківською символікою. На наївні запитання про те, що ж нині модне, і чи можна це поняття застосовувати до прикрас, виробники відбувалися загальними словами: модне все, що подобається. Але експозиція показала, що певні тенденції виділити все ж можна. Наприклад, змішання стилів. Організатори розповідають, що на одному із найбільших світових ювелірних конкурсів перемогло, м’яко скажемо, еклектичне кольє з бісеру з великим діамантом посередині. Безумовно, подібного у Києві побачити не вдалося, але дифузія біжутерії і коштовних каменів зустрічалася часто. Точно також помітно, що стало набагато менше флороподібних прикрас, їм на зміну прийшли геометричні форми і до того ж переважно асиметричні.
Виконавчий директор підприємства «Пектораль» Сергій Плющ говорить, що на даний момент імпортну продукцію вітчизняна може обійти лише за якістю. Показовим прикладом того, що імпорт часто не відповідає стандартам, може бути турецьке золото. Трапляється, що купивши цікаву за своїм дизайном прикрасу, покупець через кілька місяців, а то й тижнів приносить її назад у магазин. І мотивує це ламкістю виробу, а іноді навіть тим, що проставлена проба не відповідає дійсності.
З українськими виробами подібне трапляється надто рідко. Вітчизняна проблема полягає в тому, що ювеліри, які споконвічно славилися своєю майстерністю, сьогодні не мають доступу до сучасних технологій обробки коштовних каменів і металів. «Підприємства нині борються за виживання й думають про те, як заплатити податки, а не розвиваються та впроваджують нові технології. Адже тільки акцизний збір на ювелірну продукцію становить 55%», — скаржиться С. Плющ.
Водночас, якщо раніше ювелірною справою займалися тільки великі заводи, то сьогодні маленькі підприємства розмножуються все більш активно. Конкуренція зростає, але найбільш ходовим товаром продовжують залишатися хрестики й обручки. Зрозуміло, що взаємозв’язок між статистикою рівня бідності населення і попитом на ювелірні вироби підприємства відчувають на собі. Але, з другого боку, це й підштовхує їх до того, щоб випустити на волю свій креатив і почати експериментувати, — відносно недорогі прикраси зі срібла і напівдорогоцінних металів сьогодні стали нагадувати витвори мистецтв. За це ювеліри й отримують нагороди. Наприклад, у рамках виставки вже традиційно проводиться конкурс на кращу прикрасу. Серед номінацій є й релігійно-філософська тема, і вироби у старовинній техніці, і прикраси XXI століття, інтер’єрні, і навіть чоловічі аксесуари. А цього року вперше відбувся конкурс ювелірів-віртуозів, де вони продемонстрували подібне до того, що вдалося зробити лівші, який підкував блоху.
