Джеймс Бонд зазнає впливу феміністок
Бондіана, породжена ще в 1952 році англійським письменником Яном Флемінгом, благополучно розродилася 19 за переліком фільмом — «І цілого світу мало» режисера Майкла Ептіда. За три дні прокату картина зібрала 35 мільйонів доларів, встановивши рекорд першого уїк-енду для всієї бондіани. У січні фільм демонструвався у київському «Кінопалаці».
Чарівна Електра Кiнг (Софі Марсо), яку чи то спокусив Джеймс Бонд, чи то знадила його сама, вже на початку фільму пропонує агентові 007 залишитися і розділити з нею радощі багатства і влади. Непідкупний Бонд відмовляється. У фіналі розлютована Електра кидає в обличчя вже небажаному Бонду: «Якби тоді залишився, я б подарувала тобі весь світ». На що той, нічтоже сумняся, відповів: «Мені і цілого світу мало». Що тут казати, Бонд змінився.
Перший Бонд, що з'явився у фільмі «Доктор Но», знятому в 1962 році на лондонській студії «Пайнвуд» — Шон Коннері — був саме таким ідеалом, про який так красномовно писав Флемінг. Сам Коннері, явно з пієтетом, казав про свого персонажа: «Джеймс Бонд — абсолютно надзвичайний образ, той, ким хотів би бути будь-який чоловік, той, кому готова віддатися кожна жінка. Він символізує переможця у боротьбі за існування».
Стильність спочатку Шона Коннері, потім Бонда № 2 Джорджа Лазенбі, потім солоденького Роджера Мура, «джейнейрівского» Тімоті Далтона і, нарешті, Бонда № 5 Пірса Броснона, хоч і зазнавала деяких змін через примхи моди, але завжди вбивала наповал прекрасну половину людства. Та й не тільки її. Практично будь-які екранні пригоди невразливого і всюдисущого агента 007 спричиняють відчуття легкої ейфорії: по закінченні фільму хочеться вдягнути шовкову сорочку, костюм від Карло Пірагнеллі, взяти в руки пляшку мартіні і пройтися з чарівною панею нічним містом... Романтика хоч і дешева, але дуже звабна.
Романтизм і стильність усіх п'яти Бондів створювались добре продуманими і цілеспрямованими прийомами. Перше — це шикарність, мобільність і зручність засобів пересування: до «Ролс-Ройса» і «Ягуара» початку 60-х приєдналися «БМВ» кінця 90-х. Друге — одяг Бонда, завжди відпрасований, різноманітний і, гадаємо, недешевий: до речі, до одягу завжди додавали аксесуари, як, наприклад, окуляри Кельвіна Кляйна, зроблені на замовлення, що володіють рентгенівським баченням, годинник «Омега», з усіляким фантастичним шпигунським пристосуванням та ін. У Джеймса Бонда практично відсутні власні амбіції і претензії. Письменник Джон Ле Карре назвав його «героєм суспільства споживання», який «оточує себе приємними речами — спортивними машинами, дорогими дівчатами, золотими запальничками і т. ін. Усім тим, що замінює йому емоції і любов».
«І цілого світу мало» виразно демонструє, що агент 007 почав виправлятися. Може, під натиском феміністок, що вже давно називають Бонда «уособленням наймерзенніших рис чоловічого шовінізму», а може під впливом часу і побоювань продюсерів, що консервативний і часто передбачуваний герой обридне масі. Головне, що Джеймс Бонд змінюється. Він уже кохає. Принаймні показує, що кохає. Він перестав міняти жінок, мов рукавички. І він — страшно подумати! — починає програвати. На початку «І цілого світу...» Бонд не виконує завдання, і нафтомагната, до якого він приставлений охоронником, убиває маніяк, який мріє захопити світ. Закінчується, звичайно ж, усе добре — дочку і спадкоємицю магната, вже згадану Електру Кінг, агент рятує, а разом з нею і світ. Та чого ж насправді хоче бравий агент, якщо і світу йому замало? Швидше від усього, на це запитання можна буде отримати відповідь тільки через два роки, коли вийде наступна серія комерційно успішного і найзнаменитішого у світі циклу про агента 007.
