Iвана Купала в Пирогові

Двадцять вісім років поспіль у Національному музеї народної архітектури та побуту, що поблизу селища Пирогів, проводять святкування Івана Купала. Щоразу тут звертаються до споконвічних купальських народних традицій: вінкоплетіння, прибирання купальського деревця, хороводи, ворожіння і пускання вінків, очищення вогнем та водою. І навіть «техногенна» молодь без вагань «пірнає» в традиційний світ своїх предків.

До Музею народної архітектури та побуту завітали ті, кому набрид шум великого міста й сіра смуга буднів. Бо тут лунали пісні із різних куточків України, водили хороводи, прибирали купальське дерево. Усі звичаї — в музичному обрамленні. «Цьогорічне свято відрізняється від інших пісенним наповненням, бо до нас завітали нові вокальні колективи», — розповіла кореспондентові «Дня» мистецтвознавець і співорганізатор свята Інна КУКЛІНА.

Пісні, що лунали на цьогорічному святкуванні, були своєрідними візитівками Вінниччини, Київщини, Чернігівщини. «Кожна пісня, виконана на святі, — це ніби вишивка. Колись люди, які йшли «на храм», визначали приналежність одне одного до певної місцевості через орнаменти, вишиті на одязі. Так і з піснею», — наголосила старший науковий співробітник музею Ніна ЗОЗУЛЯ.

Під звуки пісень учасниці дійства плели вінки. До речі, наші предки асоціювали вінок із дівочою красою, тому впродовж купальського «гуляння» у вінки вплітали квіти, котрі символізують це свято: звіробій, волошки, чорнобиль, за допомогою якого дівчата захищалися від міфологічних істот — русалок, які, згідно з віруваннями, випливали у ніч на Купала. Вважали, що в купальську ніч трави набувають цілющих властивостей. Вінки символізують також дівочу долю, тому кожна дівчина намагається сплести свій неповторний вінок, щоб увечері пустити його разом зі свічечкою по воді і визначити, звідки виглядати судженого.

Цьогорічне свято не обійшлося і без верби-купайлиці. Верба й калина — це найважливіші символи української культури, недаремно Тарас Шевченко посадив вербу на засланні. Це дерево підкреслює традиційний вимір свята, адже воно має язичницьке першоджерело — свято сонця й води. Учасники дійства, зокрема, відтворили давній обряд пускання запалених коліс. Колеса, які палали вогнями, символізували сонце, що котиться додолу. Протягом свята намагалися також за допомогою обрядів пов’язати воду і вогонь, адже у давнину казали, що зранку, після купальської ночі, сонце «вмивало» свої промені у річках, водоймах, тому в багатьох регіонах досі говорять, що небесне світило «грає».

«Невідомо, чи відбуватимуться такі святкування через століття. Багато фольклорних матеріалів, що передавали із покоління у покоління, — спотворено. Ми, на жаль, не можемо сказати напевно, чи наші далекі правнуки почують і побачать те, що ми здійснюємо сьогодні», — наголосила кореспондентові «Дня» Ніна Зозуля.

Справді, сучасність дуже своєрідно відбивається на нашому сприйнятті минулого, з яким ми пов’язані «ниткою» традицій та обрядів. Ми намагаємося пізнати світ своїх предків, але із зовсім іншими, притаманними нашому часу, візіями. Під час свята кореспонденту «Дня» запропонували купити вінок, аби пустити його по воді. Але хіба можна купити власну долю?..

ДО РЕЧI

Купайло у Немиринцях — вогонь, вода й... національна єдність

Снопи іскор від величезного багаття, кольорові ліхтарі на гладі ставка та в небі, і, як апофеоз, — гігантська квітка папороті, що розквітла на пагорбі із залпів феєрверків найнеймовірніших барв. У такий спосіб на ІІ Всеукраїнському фольклорному фестивалі «Купальські роси», що пройшов 5-7 липня на Житомирщині у селі Немиринці, поєдналися давні традиції й сучасні технології. У відтворенні купальських обрядів впродовж фестивалю змагалися 17 фольклорних колективів із восьми областей України, в тому числі східних, а перемогла четвірка дівчат із World music-проекту «Калита», Черкаської області. 6 липня у Немиринцях був відкритий Купальський парк, впорядкований руками самих селян (невеликий, але вельми гарний та ошатний, зі вказівниками відстані до основних міст України і столиць світу). Як зауважив засновник фестивалю, лідер партії «Українська платформа», народний депутат України Павло Жебрівський — це гарний приклад для жителів інших міст і сіл України. Наймасовіше дійство почалось увечері, в ньому учасники фестивалю, а ще студенти й випускники Житомирського училища культури і мистецтв та ансамбль національного обряду «Родослав», якими керував народний артист України Рафаїл Малиновський, майстерно відтворили основні елементи давнього купальського обряду — виготовлення Марени та Купайла, танці з ними, обливання водою, утоплення Купайла, танці навколо вогнища і стрибки через нього, спускання на воду вінків із трав. Під кінець свята хороводи, які водили його учасники й гості, — а їх були тисячі — злилися в єдиний «ланцюг єднання» — символ єдності українців, повідомляє Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День», Житомир.