Художній «хаос»

В Інституті проблем сучасного мистецтва НАМ України триває виставка «Ювілей», присвячена десятиріччю заснування цього науково-творчого закладу. Роботи, представлені в експозиції, — це мозаїка авторських стратегій і тактик, безліч індивідуальних жестів, мистецькі події. Куратори — Ірина Яцик, Гліб Вишеславський і Олег Сидор-Гібелинда — прагнули зібрати якомога більше митців різних поколінь, які, на їхній погляд, виявили найбільшу активність у галузі сучасного мистецтва. Дух нового тисячоліття «висить у повітрі» — метафорична червона фігура людини, створена директором інституту, художником Віктором Сидоренком. А біла інсталяція на весь зал Олексія Литвиненка і Петра Бевзи нагадує про те, яким сміливим кроком було розташування «диких» природних матеріалів у виставковому приміщенні. Дерев’яний об’єкт Романа Мініна нагадує саркофаг, у якому поховано всі проблеми шахтарського Донбасу. Якось не личить до таких художніх бешкетувань застосовувати слово «академічні», проте сучасне мистецтво варте того, щоб до нього ставитися з усією серйозністю. Співробітники інституту вивчають усі прояви нового мислення й чуттєвості, які з’являються на нашій художній арені, і вражає та кількість друкованих праць, яку представили на стендах для огляду.

У межах однієї виставкової площі спостерігаємо яскраві зразки «класиків та сучасників», «старої гвардії» і «бойового молодняку». А ще — шерехатих та живих експонатів, безпосередньо виконаних традиційною технікою «п. о.», і віртуальних документацій творчості, яка відбулася «десь і колись», загалом же — поряд і нещодавно. Скульптуру та графіку все частіше замінює фотографія, ленд-арт із інсталяцією та відеоартом, натомість живопис переживає «друге народження», як і перфоманс, що начебто змарнів на наших теренах, лише ледь розквітнувши на початку 1990-х. З’являються й принципово нові жанри на кшталт графіті, які тільки тепер починають сприймати всерйоз. Бачимо розмаїття імен, талантів, напрямів. Бачимо також митців, які, розпочавши творчий шлях у руслі харківської школи, згодом вийшли на міжнародний рівень (Віктор Сидоренко). Відбрунькувалися від нової хвилі українського постмодерну (Гліб Вишеславський), винайшовши індивідуальні стилістики (Олександр Клименко). Продовжують пошуки «третього шляху» як представники руху «пластиків» (Петро Бевза, Олексій Литвиненко), так і «нової архаїки» (Олександр Бабак). Упевнено почуваються серед нових технологій (Оксана Чепелик). Зрештою, упродовж останнього десятиріччя вступили у творче життя, чутливіше за інших реагуючи на його химерні пульсації (Андрій Сидоренко, Гамлет Зіньківський, Роман Мінін, Юрій Кручак, Дмитро Корнієнко). Експозицію доповнить медіапроект Гліба Вишеславського «Віртуальний музей».

Об’єктивний погляд на всіх учасників процесу творення сучасного мистецтва вигідно відрізняється від такого, який жорстко фільтрує художників, залишаючи з тисяч лише одиниці, на яких зручно «робити ставки» ділкам від арт-бізнесу. Комерційний підхід до таких «обраних» виснажує їх і не робить кращими. Вдивляючись у розмаїття творів із різних кутків України, розумієш, як багато цікавих і талановитих особистостей не потрапило до тих високих рейтингів, які постійно пропонує арт-реклама.

Вражають своєю красою фото ленд-артних композицій серед мальовничих пейзажів Вінниччини й Карпат (звіт Олексія Малиха, Олександра Нікітюка, Ганни Надуди, Ганни Сидоренко, Сергія Якуніна, Костянтина Алєнінського, Володимира Нойса). Фотодокументація «Гурзуфських сезонів» куратора Олесі Авраменко відтворює цікаві експерименти різних художників у міському середовищі. Крім ретроспективних, представлено й нові роботи відомих майстрів. Так, запеклий абстракціоніст Олександр Клименко демонстрував аркуші, створені на комп’ютері, де він висловив новий філософічний погляд на сучасність. Фотоінсталяція Олени Голуб «Схід дерев’яного сонця», побувавши на арт-фестивалі в Угорщині, уперше експонувалася в Україні. Захоплюючий і водночас іронічний настрій цих робіт має ще й культурологічну конотацію до славнозвісної картини Клода Моне «Враження. Схід сонця», підкреслюючи те, що часи змінюються.