Коли Різдво входить в дім

Більш як десять років у музеї Шевченка проходить проект, який встиг полюбитися глядачам різного віку – «Українське Різдво». На виставці представлені твори живопису і графіки, вишиті ікони, живопис на склі та кераміка сучасних художників – Євгена Лещенка, Ореста Манюка, Анастасії Рак, Василя Корчинського, Оксани Іваночко, Василя Копайгоренка, Олексія Шевчука та інших чудових авторів.

Святкування Різдва Христового відноситься до перших століть християнства. До IV століття його відзначали в Східних та Західних Церквах як Богоявлення 6 січня. День 25 грудня (за старим стилем) встановився в Римській Церкві – перше свідчення про це записано в «Календарі Філокала». Відомо, що в 4 столітті рівноапостольна цариця Олена побудувала храм на місці віфлеємською печери, в якій народився Христос. Точну дату свята вирахували виходячи зі священних текстів Євангелія, звідки випливало, що Спаситель світу був зачатий у той же день, у який постраждав – у єврейський Великдень, який того року припадав на 25 березня. Від цієї дати відрахували 9 місяців і отримали дату народження Христа – 25 грудня (7 січня за новим стилем).

Виставка "Українське Різдво" прагне розкрити перед сучасними глядачами всі подробиці традиційної народної зустрічі світлого свята Різдва Христового. На картині Надії Полуян-Внукової ми бачимо святковий стіл на Святвечір: з кутею та Колядою, варениками та яблуками, пампушками та горіхами, на тлі домашнього іконостасу, вишитих національним орнаментом фіранок і скатертини. Організатори показали і цілком конкретний приклад типової різдвяної вечері – стіл з керамічними глечиками і тарілками, варениками (виліпленими зі спеціальної пластичної маси), дерев'яними писаними ложками і Дідом, вміло зв'язаним з колосків жита. Релігійної суті свята присвячені сакральні експонати, твори Оксани Іваночко – вишиті бісером ікони Казанської та Почаївської Богоматері.

Про популярні народні колядки написано кілька чудових полотен: "Різдво. Свята." Олексія Полякова, "Золочів. Вхід у Замок." Ореста Манюка, "Новорічна містерія" Василя Копайгоренка і абсолютно приголомшливі за своєю наївною дитячістю й життєрадісністю картини "Різдво" і "Колядники" Анастасії Рак, виконані в рідкісній техніці живопису на склі. Нагадаємо, що колядки – величальні обрядові пісні зимових свят, які сходять до древніх язичницьких культів. Ця старовинна традиція настільки міцно вжилася в народні гени, що церква не змогла повністю викоренити слов'янський звичай зустрічі новонародженого сонця. Тому він залишився, але адаптувався під християнські свята. Так само, як і традиція побажання дому достатку в новому році, з розкиданням по підлозі хати цукерок і горіхів, які діти радісно збирали, продовжуючи при цьому різдвяну гру: мукаючи і кукурікаючи – щоб птиця й худоба плодилися і наступний рік був ситним. А коли родина сідала за святковий стіл, господар будинку казав: "Христос народився! Славімо його!"

Різдвяний настрій – довгоочікуваний подарунок за нашу підготовку до свята, за гарно накритий стіл і запрошення відзначити свято разом з усією своєю великою родиною. Організатори постаралися підтримати цей настрій і подарували глядачам цікавий калейдоскоп різних творів з фондів музею Щевченка, в яких дуже яскраво і життєстверджуюче показані всі грані свята Різдва. Ми гуляємо казковим зимовим лісом  "Сонячною стежкою снігів" Євгена Лещенка, зустрічаємо "Новий Рік" c ялинкою та шампанським на картині Андрія Куцаченка і нарешті – в передчутті справжнього Дива, з трепетом і завмиранням серця зустрічаємо тихого "Різдвяного Ангела" на полотні Василя Копайгоренка.

Для всіх бажаючих підтримати українські традиції виставка відкрита до 18 січня.

Олена ШАПІРО, мистецтвознавець

Фото картин надані куратором виставки Людмилою Давидовською.