«Лікар», який допоможе нашим містам

Поки що ми тільки вчимося, як на навіть невеличкій ділянці землі створити маленький естетичний живопліт із вазонів, як посадити квіти на клумбі у вигляді сонечок, а із залишків тирси та соломи зробити екологічні подушки. Цього не навчають навіть у Інституті дизайну і ландшафтного мистецтва, оскільки найголовніше для дизайнера — власна фантазія та любов до того, що ти робиш. Тож садовий дизайн тим і цікавий, що тут — непочатий край роботи...

«Я МРІЮ ПРО МІСТО З САДАМИ НА ДАХАХ...»

Аби активізувати діяльність садівників, Британська рада оголосила в Україні конкурс на кращий проект екологічно дружнього саду. У рамках інтерактивного шоу «Не бійтеся забруднити руки землею: екологічно дружнє садівництво», на території Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв, що у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, були підбиті його підсумки. «Перехрестя мрій», «Ілюзія і реальність», «Зелений дах», «Карамболь», «Сад відчуттів» — такі романтичні назви дали своїм творінням автори ландшафтних проектів. На відведеній території їх представили 15 учасників. Душа раділа, дивлячись на міні-садочки з річечками і фонтанчиками, з кладочками, з тинами в горщиках і квітах, з водоспадами і вуликами для бджіл.

— Я мрію ходити по місту, де б трамваї ходили по газонах, де б авто паркувалися в парках, а не на асфальті, а на дахах будинків росли сади, — поділився думками директор Інституту дизайну і ландшафтного мистецтва, професор Анатолій Жернов. — Можливо, нині не всі розуміють важливість того, що тут відбулося. Бо до цього часу ми розуміли ландшафтний дизайн, садівництво як щось таке, що прикрашає життя. Ми ж зробили те, що від нас чекає не тільки Київ, а й усі міста України: зрозуміли, що ландшафтний дизайн — це єдиний лікар, який повинен прийти в місто, щоб його вилікувати.

Не дивно, що розворушити нашу фантазію у сфері садівництва і, зрештою, відповідальність дорослих перед майбутніми поколіннями за екологію і їхнє здоров’я, взялася Британська рада: ця нація відома у світі як нація квітникарів, городників та садівників. У Великій Британії є понад 27 тисяч парків і садів національного або регіонального значення, 4,5 тисяч приватних садів, у яких може погуляти кожен охочий, а оборот британської індустрії садівництва складає 100 мільйонів фунтів на тиждень. До речі, саме Британія запропонувала практичні кроки для адаптації садівництва до нових вимог навколишнього середовища і підтримки екології на планеті, зважаючи на зміни клімату.

— Ми, британці, полюбляємо садівництво, як і люди у всіх країнах ЄС. Навколишнє середовище і збереження клімату — це одна з основних тем, якою займається Британська рада в Україні. Ми зробили внесок у розвиток екологічно дружнього садівництва в Україні. Це стосується як широкого громадського простору, так і громадських садків. Дуже важливо, щоб кожна людина зробила свій внесок у збереження довкілля, — зазначив директор Британської ради в Україні Террі Девіс.

«НАШІ ДІТИ — НАШІ СПІВАВТОРИ...»

Переможцями конкурсу стали Юлія Кушнір, яка створила «Дружній сад», Віталій Ковалевський — автор «Саду відчуттів» та Ганна Пряхіна, якій належить «Сад-дені». Найважливішими призами, якими їх нагородила Британська рада та співорганізатор конкурсу компанія «ТНК-ВР Комерс», стала тижнева подорож садами Великої Британії з відвіданням Tatton Flower Show у липні цього року.

— Я вирішила спробувати сили і взяти участь у конкурсі Британського посольства «Молодий сад». Розбила проект, показала його журі, і мені запропонували створити його тут, — розповіла «Дню» студентка Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Інституту дизайну і ландшафтного мистецтва Юлія Кушнір. — На цій території за сiм днів я створила малий сад за своїм проектом. Моя ідея — квітка, яка розпускається, життя, яке тільки починається. Усі матеріали — виключно екологічні. Наприклад, моя екологічно чиста лавочка — це подовгаста купа дерену, а на ньому — подушки з мішковини. Якщо в людей залишився пісок чи непотрібні матеріали, ними можна наповнити подушки і зручно сидіти...

Ця студентка підтвердила, що при бажанні красу можна створити на зовсім маленькій території — навіть на невеличкій присадибній ділянці (її сад — приблизно 12 квадратних метрів), і він щодня радуватиме господарів та гостей.

А для тих, у кого є більше власної землі і фінансових можливостей, працюють дизайнерські студії, в яких можна замовити все, чого забажає душа. За словами фахівців, які вже не перший рік працюють над ландшафтним дизайном, люди вже настільки «наїлися» пластику, що хочуть бачити біля себе тільки натуральні матеріали: навіть гірки для дітей замовляють не пластикові, а з дерева, хоча їх і майстрам набагато складніше робити, і робота дорожча.

Дизайнер Марина Білик, окрім оформлення інтер’єрів найрізноманітніших приміщень, створення бесідок, ще й робить «простір для дітей», де вони граються, навчаються, спілкуються і навіть... живуть. Макет одного з них — у вигляді хатинки на курячих ніжках — приковував увагу усіх дітлахів, які були на шоу.

— Насправді оригінал є разів утричі більшим — висотою метрів сiм. Це — нами розроблений цілісний дитячий комплекс. У справжньому є і розтяжні механізми, і елементи для кріплення, і сітки безпеки — діти можуть падати з «другого поверху» і залишатися цілими. Кажуть, що сучасною проблемою дітей є те, що їх важко відірвати від телевізора та комп’ютера, що діти не хочуть рухатися, займатися спортом. Але коли в них з’являється такий майданчик, їх не потрібно заставляти бути на свіжому повітрі, рухатися, вони живуть тут і навіть були випадки, коли в такому будиночку діти хотіли залишатися на ніч, — розповіла «Дню» пані Марина. — У своїй роботі ми використовуємо цільний масив. Дерево, глина — це настільки живі матеріали, що люди дуже хочуть мати їх біля себе. А нам приємно з такими матеріалами працювати. Наприклад, я самостійно зліпила традиційну українську піч з глини — за давньою технологією. У ній можна пекти пироги, варити їжу... Наш асортимент — найрізноманітніший, усе робимо за бажанням замовника. Це може бути елементи етномотиву — нам дуже подобається працювати в такому стилі. Камін, світильники, крісла — все вигадуємо самі. Замовляють одне, а в результаті може вийти зовсім інше — по ходу роботи в нас виходить співтворчість із замовниками. Ми не робимо кліше — щоразу ми починаємо заново. Обов’язково весь процес відбувається разом з дітьми, вони — безпосередні учасники і помагають нам.

Виходить, що все природне — красиве, а все красиве — доцільне. Через те є смисл прислухатися до британців, які мають великий досвід естетичної розбудови своїх садів, присадибних ділянок. Вони мислять глобальніше за нас, зокрема, що сад, або невелика територія біля будинку, — це природне місце для того, аби зробити свій внесок у порятунок планети.