Лялькотерапія

Кажуть, що ляльки можуть розважати, виховувати, але щоб лікувати — про це в нас донедавна ще ніхто не знав. Перебуваючи в Італії, харківські лялькарі познайомилися з дивовижною методикою, яка дозволяє дітям-інвалідам упевненіше почуватися в суспільстві здорових людей. Метод лялькотерапії дуже зацікавив їх і, як наслідок, харків’яни запросили італійців разом з іншими театрами з різних країн світу взяти участь у II Міжнародному фестивалі театрів ляльок Anima.

Приурочений до 350-річчя міста Харкова, два роки тому перший «Аніма» зібрав театральні колективи з Нідерландів, Італії, Ізраїлю, Латвії, Росії та, звісно, України, які представили найрізноманітніші жанри лялькового мистецтва. Як заявив засновник фестивалю, професор кафедри театру анімації Харківського університету мистецтв імені І.П. Котляревського та керівник «Сан-Сан-театру» Олександр Інюточкін, географія запрошених гостей-учасників із кожним роком не лише змінюватиметься, а й розширюватиметься. Усе це робиться для того, щоб глядачі, серед яких багато майбутніх лялькарів, якнайбільше дізналися про нові методи й тенденції розвитку у світі театру анімації. Окрасою фестивалю стали експериментальні вистави з використанням сучасних технологій. Із кожним роком, як зазначають вітчизняні та зарубіжні фахівці-театрознавці, інтерес до українського театру ляльок чимраз збільшується. Закономірно, що цього разу журі, серед якого були присутні і зарубіжні судді, віддало перше місце закарпатському обласному театру ляльок «Бавка» з Уж городу. Крім традиційної конкурсної програми, у якій взяли участь лялькарі з України, Росії, Польщі, Великої Британії, Італії й Індії, організатори вирішили провести серію майстер-класів. Для участі в освітній програмі були запрошені студенти та викладачі одного з найпрестижніших навчальних закладів Західної Європи — Варшавської театральної академії.

Найбільший інтерес у ЗМІ і дітей викликали італійські актори театрального центру «Arrivano dal Mare», які на прохання харківських лялькарів привезли добродійну програму. Уперше в Україні з дітьми-інвалідами із гімназії-інтернату для слабозорих імені Короленка була проведена унікальна робота «Puppet Therapy» (Лялькотерапія). До речі, самим італійцям — лялькарю Маріо Вакка та педагогу Адріано Брандоліні, які проводили заняття для дітей із фізичними та розумовими вадами, — не подобається така назва їхнього методу.

Як розповів «Дню» Адріано Брандоліні, термін «лялькотерапія» вигадали самі українці, тоді як в Італії ці заняття не мають назви та налаштовані на спілкування й пізнання навколишнього світу. В Італії центр створює інтегровану групу, до якої входять глухі, сліпі, розумово відсталі та подібні до них діти, які спершу під керівництвом лялькарів і спеціальних педагогів створюють простих ляльок із газет, клею та скотчу. Потім діти дають своїм витворам імена, створюють для них сценічний образ, одягають їх, прикріплюють волосся та грають невеликі вистави в театрах, на фестивалях і театральних програмах. Причому подібні вистави цікаві для будь-якого глядача. Таким чином, дитина, яка в суспільстві завжди певною мірою є ізгоєм, починає усвідомлювати, що, попри свої обмежені можливості, вона може зробити щось самостійно. Діти, які працюють над створенням ляльок і подальшим сценарієм вистави, стають більш товариськими, тренують витримку (робити ляльку сліпим насправді дуже важко), що допомагає краще орієнтуватися в суспільстві здорових людей. Свої заняття італійці проводять в ігровій формі, що цікаво не лише дітворі, а й педагогам, які залюбки допомагають своїм вихованцям ліпити ляльки. Якщо в нас метод адаптації дітей-інвалідів за допомогою гри в ляльки ще є новинкою, то в Європі він дуже популярний і розвивається. Лише в Італії таке практикують у кількох містах. Наприклад, у Франції лялькова методика Мадлен Леон дуже продуктивна для тих, хто потрапив в аварію та втратив якусь частину тіла. Крім того, між лялькарями-педагогами проводять конференції, на яких вони обговорюють методи роботи та вистави, що їх вдається поставити з дітьми. Тому Маріо й Адріано з великою цікавістю відгукнулися на пропозицію харків’ян провести майстер-клас не лише для викладачів інтернату, а й поділилися досвідом із працівниками лялькових театрів, студентами та викладачами Університету мистецтв.

Італійці не тільки розповідали охочим про свою методику, а й показали невелику виставу з дітьми з інтернату. Цьому дійству передували кілька днів занять із дітьми, які створювали ляльок для майбутньої вистави. Дивлячись на цих абсолютно сліпих або слабозорих дітей, які зі сміхом копирсалися в порізаних газетах й обмазували одне одного клеєм, неможливо сказати, що вони неповноцінні. Деякі з них, почувши про заняття з італійцями, спеціально відпрошувалися з інших уроків, а Христина й Оленка навіть зраділи можливості поспілкуватися рідною мовою гостей з Італії. Сліпі подруги вже третій рік самостійно вивчають із допомогою самовчителя на касетах італійську мову. Більшість дітей із фізичними вадами насправді виявляються дуже талановитими. В інтернаті для сліпих можна побачити дітей, які чудово плетуть, співають у хорі, грають на піаніно та беруть участь у концертах бандуристів, а також роблять ще багато цікавих речей, на які багатьом здоровим дітей чомусь бракує часу.