Молодіжне мистецтво виходить із підпілля

Нещодавно в Тернополі вiдбулася доволі нетипова виставка «Колаж». По-перше, присвячена вона була такому явищу української молодіжної культури, як графіті. По- друге, місцем проведення цього дійства стали не паркани підприємств чи будмайданчиків десь на околиці міста, а виставковий зал Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Її авторами стали не лише тернопільські графітники, а й їхні побратими зі Львова, Києва та Одеси.

На виставці були представлені знаряддя праці, деякі оригінальні роботи художників та багато фотографій, де їхні творіння розбавляють сірість міських забудов. Багато було різноманітних колажів, виконаних на великих аркушах паперу, деякі картини були виконані колективно.

Це чи не перша публічна акція тернопільських графітників у рідному місті. Вони бували на фестивалях графіті у різних містах України й за кордоном, але в Тернополі до цього часу їхнє мистецтво було доступне лише для дуже вузького кола їхніх товаришів. Молоді художники дали зрозуміти, що всілякі написи в центрі міста — не їхнiх рук справа, а займаються цим, як правило, дітлахи, які не зовсім за призначенням використовують гроші, які батьки дають на морозиво. Тому-то й в центрі можна побачити далеко не найкращі зразки графіті. Вони ж, як правило, малюють в промисловій зоні, де ніхто їх не турбує і вони нікому там шкоди не завдають. А навіть навпаки — скрашують своїми роботами сірість промзони, про що свідчать компліменти робітників, які там працюють. Взагалі ж, неписане правило графітчиків — ніколи не чіпати пам’ятки архітектури.

Можливо, комусь графіті видасться примітивним чи надто епатажним, а іншим — ультрапрогресивним. Але у будь-якому випадку графіті — це завжди безпосередньо і щиро. Зрештою, так є завжди, коли щось робиться від душі. Графіті може комусь подобатись чи ні, але не можна ігнорувати той факт, що навколо цього явища гуртується чимало молоді. Підтвердженням цих слів є чимала кількість відвідувачів виставки.