Перший пропагандистський
Заступник генерального директора НТКУ: «Перший Національний обов'язково має бути провладним»
В інтерв'ю інформагенції УНІАН заступник генерального директора Національної телекомпанії України Валід Арфуш висловив своє бачення щодо висвітлення дій влади на Першому Національному каналі. Він запевнив, що телеканал висвітлюватиме дії влади виключно в позитивному ключі.
«Зараз багато йде розмов про громадське телебачення, кажуть, що Перший канал не має бути пов'язаний із владою... Але я вважаю, що Перший національний обов'язково має бути провладним. Я так вважаю, — наголосив заступник генерального директора НТКУ, який, за його власними словами, відповідає за розважальні та музичні проекти каналу. — Вважаю, що в кожній країні має бути такий канал. Хоч би яка влада була, завжди знайдеться канал, який її критикуватиме. А Перший Національний має завжди висвітлювати роботу влади, доносити лише позитивну інформацію до глядачів. Тоді люди нехай самі судять, чи справді все так, як кажуть на каналі. Наприклад, ми розказуватимемо, що ремонтуються під'їзди, а вони насправді не ремонтуються, тоді люди йдуть і жаліються. Перший національний має підтримувати владу, а влада повинна знати, що Перший національний завжди її захищатиме. Робота Першого передусім — не критикувати владу. Показати, що хороше, бо не буває такого, що у владі все погане».
У цій репліці привертає увагу, зокрема, те, що, розмірковуючи про стратегію каналу, заступник генерального директора Національної телекомпанії посилається не на інтереси українського суспільства, а на власне бачення та інтереси влади.
А та обставина, що вже скоро НТКУ буде перетворено на канал суспільного мовлення (принаймні так нам обіцяє влада), взагалі робить слова Валіда Арфуша абсурдними. Адже суспільне мовлення за визначенням не може бути провладним, бо воно є суспільним(!), тобто мовить в інтересах суспільства. Зокрема, в нещодавно оприлюдненій новій концепції суспільного мовлення основною метою діяльності Національного суспільного телебачення і радіомовлення проголошено «створення умов для підвищення інтелектуального капіталу українського суспільства, формування розвиненого громадянського суспільства, збереження та розвиток національної ідентичності шляхом забезпечення прав громадян України на отримання повної, об'єктивної, достовірної й оперативної інформації»; здійснювати мовлення НСТУ має «на принципах повноти, об'єктивності, достовірності і оперативності інформації» та «в інтересах всього українського суспільства».
Таким чином, очевидно, що аргументом для появи будь-яких програм в ефірі такого каналу може бути «бо це потрібно українському суспільству», але аж ніяк не «бо так вважає Валід Арфуш» чи «бо так буде краще для влади». А навряд чи однобоке висвітлення діяльності влади на 97-ми відсотках території України (саме таким є технічне покриття Першого Національного) відповідає інтересам українського суспільства.
Яким чином озвучений Валідом Арфушем погляд на принципи мовлення НТКУ співвідноситься з її майбутнім статусом суспільного мовника, ми запитали Олександра ЧЕКМИШЕВА, голову комітету «Рівність можливостей»:
— Я почну з того, що сам факт існування державних медіа, тим більше телевізійних, у країні, що декларує європейські цінності, є моветоном. По-друге, вже протягом багатьох років, починаючи із 2002-го, коли українські громадські організації вперше ініціювали розробку питання суспільного мовлення, саме Перший Національний розглядався як базовий канал, тобто такий, на основі якого має бути створене суспільне мовлення. Я не хотів би спрощувати це питання, бо суспільне мовлення — це не один канал, а ціла система, яка мала би включати обласні державні ТРК, тобто комунальні медіа. Вирвати із цієї ланки Перший Національний, залишивши йому статус державного, а потім взятися за створення іншого загальнонаціонального каналу, цього разу суспільного, — це нонсенс. Так само як і паралельне існування в одному інформаційному просторі суспільного каналу, що прямо чи опосередковано утримується коштами платників податків та державного каналу, що напряму утримується громадянами. По суті, Валід Арфуш заявив, що Перший Національний має бути каналом пропаганди. А ми знаємо, що існування подібних медіа неможливе в демократичних країнах. Окрім того, режими в країнах, де працюють пропагандистські ЗМІ, як правило, відзначаються і ксенофобією, і расизмом. Отже, декларувати застосування інструменту пропаганди означає солідаризуватися з режимами, які створюють подібні канали...
За нормальних цивілізованих умов свою відповідь на таку репліку мали б озвучити профільні громадські організації, мала би відреагувати й державні органи.
Я не заперечую права на існування в інформаційному просторі таких видань, як «Папараzzі», але я не розумію, чому люди, які донедавна займалися саме таким бізнесом, керують розбудовою державних телеканалів та обговорюють суспільне мовлення. Мені здається, що такі речі несумісні: так само, як пан Ларі Флінт (засновник та видавець журналу «Хастлер»), що бере участь у розбудові Бі-Бі-Сі. Це є проблема внутрішньої культури.
