СЛОВНИК СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ

БРАТ (братішка, братушка, браток, братан, братела) — звертання, прийняте: 1) у кримінальному середовищі, між членами бандитських «бригад»; 2) у межах громади, згуртованої за національною чи релігійною ознакою; 3) у русі «митьків».

Братство як особливе світовідчуття, як частина системи внутрішніх ритуалів виникає частіше за все в тих соціокультурних групах, які більшою чи меншою мірою відчувають свою відчуженість, навіть ворожість щодо пануючої ідеології, раси чи загальноприйнятого порядку речей. Так, Б. , сестро — звичайне звертання в північноамериканському гетто, серед небагатих афроамериканців; звідти ж воно природним чином перейшло до субкультур растаманів, хіп-хопу та гангста-репу. Відповідно, в нових церквах чи релігійних сектах усі навернуті є Б. у вірі, членами єдиної духовної родини, яка об’єднана навколо лідера — один із близьких і не дуже давніх прикладів — «Біле братство». Внаслідок неприйняття соціумом і напівкримінального способу життя також «братаються» байкери, зокрема, знамениті «Янголи пекла». Серйозним чинником внутрішньорелігійного, та й політичного життя в останні роки став рух православних братств (створених за типом братств XVI — XVII сторіч), що об’єднують парафіяльний актив ворогуючих один із одним православних патріархатів. «Братчики» регулярно опиняються в центрі гучних скандальних акцій, пов’язаних із переділом чи захопленням церковного майна, з нападами на представників інших конфесій. У Києві таку ж одіозну популярність здобуло «Братство», організоване радикальним політиком Дмитром Корчинським.

Масове поширення звертання «Б.» на пострадянському просторі пов’язане зі стихійним пошуком мови, яка б протистояла як офіційно- казенному дискурсові «товаришів» і «громадян», з одного боку, так і буржуазним «пані та панове» — з іншого. Ініціаторами цього, ще в першій половині 1980-х рр., виступив петербурзький (ленінградський) неофіційний рух художників-митьків, у яких побутували задушевні «брате» та «сестричко». Митьківський стиль припав до смаку рок-групам «Кіно» та «Акваріум», які стрімко набирали популярність, а через них пішов ушир разом з усезростаючою молодіжною альтернативою — хіпі.

Рівнобіжно до митьків та хіпарів посилювався вплив і іншої, діаметрально протилежної субкультури — бригади чи бандити, іншими словами — братва. У них «браток» чи «братела» означає приналежність якщо не до родини як такої, то до дуже дружної, пов’язаної тісними узами спільності.

Своєю чергою, масова свідомість, перебуваючи між двома могутніми протестними субкультурами («неформали» — «бригади»), які майже поголовно охопили молодь, досить швидко прийняла колишнє вузькоконфесійне звертання. Б. міцно ввійшов до жаргону 1990-х рр. Вінцем цього став, звичайно ж, небачений успіх фільмів Олександра Балабанова «Брат» і «Брат-2», де головний герой, удачливий бандит-одинак, діє в системі координат « Б. — не Б. » («не брат ти мені»). Причому Б. чи «сестрою» може виявитися і загиблий друг, і випадково підібрана на вулиці повія.

Нині мода на «братання» сходить нанівець. Неоліберальні «панове» повільно, але впевнено беруть гору, а Б. все більше відходять туди, звідки прийшли — до «бригад», які втрачають свій вплив; що ж стосується митьків, то вони залишилися в 1990-х — разом із хіпі. Нині нові Б-и — хіп- хопери, які протистоять расистській агресії скінхедів. Але, в будь-якому разi, слова — лише резерв ідей. Під гаслом «Усі люди — Б-и » може прийти як новий фюрер, так і новий месія — що, загалом, одне й те саме. Мультикультурний різнобій виглядає привабливіше.

Зрештою, непогано назвати такого ж божевільного, як ти, Б. , роблячи одну і ту ж, добру, до певного часу нікому не потрібну справу.