Тричi стали «золотими»
У столичному спорткомплексі «Меридіан» цього вечора все блищало — весело гриміла музика, мигтіли екстравагантні барвисті вбрання. Так, саме таким святковим запам'ятався киянам восьмий за рахунком Чемпіонат світу серед молоді зі спортивних танців. До того ж українських прихильників віражів на паркеті порадували обидві наші пари, які ще раз підтвердили високий клас вітчизняної школи танців. Чемпіонами світу стали сімферопольці
Олександр Присяжнюк і Марія Антонова , а бронзові медалі вибороли київські динамівці Дмитро Бойко й Ольга Урумова. Кореспондент «Дня» попросив відповісти на декілька запитань переможців цього, без перебільшення, виснажливого танцювального марафону.
— Тепер, коли став свідком змагань, зрозумів, чому ці па називаються спортивними. Адже, щоб довести свою перевагу, вам довелося вийти на публіку декілька десятків разів, що вимагає неабиякої фізичної підготовки. — Так, ми з Машею разом танцюємо вже шість років. Тренуємося по 3—6 годин на день і двічі на місяць беремо участь у змаганнях. А якщо врахувати, що багато часу забирає навчання, я — студент другого курсу юридичного факультету Таврійського національного університету, а Маша — десятикласниця, то часу завжди не вистачає.
— Але результат у наявності, протягом року стати триразовими чемпіонами світу з усіх номінацій — 10 танців, латиноамериканської і ось зараз європейської — не вдавалося ще нікому.
О.П.: — Дуже цьому раді. Особливо важкою виявилася перемога в рідних стінах. Тільки одне вище місце визначило нашу перевагу над італійською парою Бенедетто Феруджіа — Клавдія Булдіні. Але й готувалися до цієї перемоги дуже старанно. В серпні стали першими на відкритому чемпіонаті Німеччини. Потім успіх у Лондоні. Були четвертими в двох розіграшах Кубка світу серед дорослих. Ну, а перед самим стартом у Києві тренувалися в знаменитій амстердамській школі Руді Вермея. І ще ми хочемо поздоровити з «бронзою» Діму Бойка й Олю Урумову, які стають тепер першим номером у молодіжній категорії.
— А ви, виявляється, жадібні до нагород? Невже здалося замало чемпіонського титулу й ви вирішили ще позмагатися наступного дня й на традиційному турнірі «KYIV ореn-99»?
М.А .: — Звісно, бути кращими за всіх, що ми й довели у важкій боротьбі з італійською парою, завжди приємно. Але справа не в цьому. Ми вже наступного року переходимо до дорослої категорії, і щоб увійти до неї з хорошим рейтингом, танцювали другий раз поспіль.
— А давно танцюєте разом? Коли, Олександре, ви вперше запросили Марію на танець?
А.П.: — Років шість тому в сімферопольскому клубі «Глорія» нас представили один одному тренери-подружжя Лісунови. До цього в мене була інша партнерка, але, як кажуть, танець у нас с нею не пішов. А ось із Машею вийшло відразу, хоч багато хто в наш дует не вірив — я довгий, як жердина, а вона — зовсім невисока.
— Й останнє. Танцюєте, вчитеся, а ще чим захоплюєтеся?
М.А.: — Саша полюбляє грати в баскетбол, більярд і сідати за кермо машини. Я — зовсім домашня. Сиджу ввечері й граю на комп'ютері.
