Творчий звіт чи прощання?
Через кілька днів закінчується п’ятирічний контракт співачки з театром. Незважаючи на наполегливі прохання Ольги, дирекція ще не ухвалила рішення про їхнє подальше співробітництво. Ймовірно, зіграло роль те, що Микитенко одержала запрошення на стажування до Іспанії.
Два тижні тому вердієвська «Травіата» за її участю викликала такий ажіотаж, ніби це була прем’єра сезону, а не постановка, яка багато років у репертуарі столичної опери. Вистава дійсно вийшла зіркова. Адже партнерами Ольги виступили Володимир Гришко (Альфред) і Іван Пономаренко (Жорж Жермон). Ця опера — знакова для актриси. Саме в ролі Віолетти вона ще студенткою-третьокурсницею консерваторії дебютувала на цій сцені. І одразу ж успіх і захоплення публіки, які, здається, супроводили їй завжди. Але це тільки вершина айсберга. Насправді, не все так безхмарно у житті оперної прими. Навіть до її творчого вечора колеги ставляться неоднозначно. Мовляв, навіщо ця помпа? Виїжджає? Щасливої дороги! Інші щиро радіють за неї — з’являється можливість розширити репертуар, себе показати, на світ подивитися. На початку цього року після сольних концертів у Сантьяго- де-Компостела місцева преса назвала виступ Микитенко найяскравішою подією сезону. Ольга — єдина з українських солістів брала участь в концерті під час Днів італійської культури у Києві. За диригентським пультом стояв Алессо Влад — син Романа Влада, який був менеджером театру Ла Скала і членом журі Міжнародного конкурсу Марії Каллас, на якому 1997 в Афінах Ольга здобула Гран-прі. Відтоді італійці уважно стежать за творчістю співачки. Після київського концерту їй запропонували продовжити співробітництво. Те, що наша примадонна за кордоном не пропаде, ні у кого не викликає сумнівів. У цій ситуації образливе інше, що ми вдома не уміємо гідно цінити талант.
Співачка призналася, що сама до кінця не вірить, що її концерт все ж таки відбудеться. Навіть розклеєні афіші не дають гарантії, що в останній момент все не зірветься. Стільки організаційних перепон доводиться долати замість того, щоб зосередитися на програмі вечора. У першому відділенні прозвучать камерні твори — старовинні романси і сучасні пісні у супроводі струнного оркестру філармонії і фортепіано, а у другій частині буде виконано арії з опер. Ольга щиро хоче, щоб її виступи у переддень дня народження (24 червня) стали традиційними.
— Я не маю думок виїжджати назавжди, — підкреслює Микитенко. — Я пропоную керівництву театру підписати договір на кілька місяців. Тоді я зможу сумістити навчання у Вищій музичній школі Мадрида з виступами в Україні. Припустимо, можна підписати контракт на серію спектаклів і концертів. Моє стажування в Іспанії розраховане на один рік. У Києві мій дім, тут залишається моя мама Галина Олексіївна, шестирічний син Богдан. Я себе вважаю українською співачкою. Усі знання, які отримаю в Іспанії, привезу додому.
Своє бажання продовжувати навчання, будучи вже відомою оперною співачкою, Ольга пояснює тим, що в майбутньому вона має намір зайнятися викладацькою діяльністю. Адже вік вокалістів не дуже довгий. Сьогодні досягати майстерності їй допомагає інтуїція, а стажування допоможе підвищити свою професійну кваліфікацію. Адже вона прослухає курс інтерпретації, стилістики. Та й знання п’яти іноземних мов (англійська, іспанська, німецька, французька, італійська) допоможуть у подальшій кар’єрі. Ольга також поставила перед собою мету вивчити кілька опер, оскільки поки що у її репертуарі їх тільки десять.
— Повірте, отримати стипендію королеви Софії було не так просто. Навчання платне, але особливо талановитим студентам платять стипендію. У цьому році із 40 претендентів обрали двох. Мені і співачці з Португалії пощастило, — з усмішкою згадує екзамени О. Микитенко. — Ми здавали сольфеджіо і пройшли два тури вокалу. Одним з засновникiв Вищої музичної школи (консерваторії) був знаменитий тенор Альфредо Краус. Після його смерті, з вересня минулого року вокальним відділенням завідує Тереза Берганца. Вона в минулому славетна співачка, колоратурне мецо- сопрано. Наприклад, майстер-класи там проводить російський піаніст Дмитро Башкиров. Окрім занять мені запропонували взяти участь у двох постановках вердієвських опер «Ріголетто» і «Травіата».
Для багатьох стало несподіванкою, що Микитенко не брала участі в останній прем’єрі нашої Національної опери «Ромео і Джульєтта». Адже меломани досі пам’ятають її блискуче виконання арії Джульєтти на концерті у Києві з Хосе Карреросом.
— Я обожнюю цю оперу Шарля Гуно. Чудово, що здійснили цю постановку. Адже в нашому театрі не так багато йде вистав для високого сопрано. Мені не вдалося взяти участі у цій роботі через завантаженість, — зітхає співачка. — Я складала іспити, виступала з концертами тут і за кордоном. До цієї опери треба гарненько підготуватися. Адже ця постановка виконується французькою мовою. Якщо опера збережеться в репертуарі театру до мого повернення, то я обов’язково візьму участь у виставі. Мені подобаються сучасні режисерські рішення Міхаеля Гензеля. Він вибудував мізансцени таким чином, що солісти не приковані очима до диригентської палички, зосереджені на грі і при цьому показують хороший вокал. Це говорить про великий потенціал і майстерність наших артистів.
Ольга не любить розказувати про плани. Але один секрет все ж дізнатися вдалося. Разом з Іваном Пономаренком вони хочуть підготувати програму дуетів з опер «Ріголетто», «Лючія ді Ламмермур», «Травіата» і, можливо, «Євгеній Онєгін». Співачка не втомлюється захоплюватися своїм колегою. Вважаючи, що у Івана Вікторовича приголомшуючої краси і сили баритон і, взагалі, він — особистість унікальна, працювати з ним завжди радісно і можна відчувати себе впевненою у тому, що вистава вийде на всі сто відсотків.
У липні Ольга Микитенко вирушає до Вітебська на Міжнародний фестиваль мистецтв «Слов’янський базар», де братиме участь у гранд-концерті «Золоті голоси України». Компанія там збирається визначна: із Відня приїде Вікторія Лук’янець, з Хельсінкі — Михайло Дідик, з Гале — Валентин Пивоваров, а з Варшави — Андрій Шкурган. У листопаді Ольгу запросили виступити у Днях культури України в Німеччині. А як складеться її доля, сказати важко. Будемо сподіватися, що надалі, розповідаючи про Ольгу Микитенко, ми не будемо називати її екс-солістка Національної опери України. Адже співачка не втомлюється повторювати, що навіть отримавши найфантастичніший контракт на Заході, вона не хоче поривати з рідним театром.
