«За кожну душу — одна картина»

«За кожну душу — одна картина», — говорить митець, у спадщині якого з-поміж інших численних творчих проектів є серія полотен із понад 250 козаків Мамаїв. «Скопівські» Мамаї надзвичайно різноманітні, при цьому вони зберігають канонічність зображення козака: він курить люльку, має довгі вуса та козацький оселедець, а також традиційно сидить у глибокій задумі. Циклу характерне абсолютно авторське бачення ідеалізованого козака-улюбленця: то він у образі Святого Миколая, то із Маркіяном Шашкевичем стоїть поруч із «Кобзарем» Шевченка, то грає із самим чортом у карти.

А перше емоційне знайомство майбутнього художника із Мамаєм відбулося ще далекого 1968-го. У той час Орест Скоп навчався в середній школі, де й почув від однокласника про картину із зображенням козака Мамая. «Я її ніколи не бачив, але відтоді вона завжди була в моїй уяві», — ділиться спогадами Орест СКОП. За кілька років митець сам почав створювати портрети Мамая — спершу тільки у подарунок до днів народжень. А коли дізнався про страту 1934 року 300 сліпих кобзарів сталінським режимом у Харкові, вирішив присвятити цикл картин кожній кобзарській душі. Свою місію почав втілювати 1982 року.

Сьогодні у Львівському палаці мистецтв експозиція «Козак Мамай» займає один із найбільших виставкових залів, однак полотен там близько сорока. Решта картин головного художника Палацу та ювіляра (а виставкою він відзначає своє шістдесятиріччя) роз’їхалися по всьому світові — вони в приватних колекціях у Австралії, Америці, Канаді, висять на стінах у посольствах в Іспанії та Чехії, Його дарували Гілларі Клінтон під час її візиту до України.

У всіх країнах, у яких Орест Скоп демонструє «мамаївський» цикл, художник розповідає про масові репресії кобзарів та вільних лірників. Як висловлюється сам митець, він створює часовий пам’ятник у просторі — кожною окремою картиною відновлює пам’ять не тільки згублених кобзарських душ, а й згубленої української пісні, утисненого українського духу.

Ще кілька десятків років тому в кожній українській хаті обов’язково висіли портрети Матері Божої, Ісуса Христа, Святого Миколая та козака Мамая. Вважалося, коли козаки йшли на війну, Мамай залишався заступником українських жінок. Вартою уваги є також поза, в якій зображали на полотнах козака Мамая, — він немов медитує.

«Для українського народу ця картина мала велике значення. — вважає Орест Скоп. — Якщо глянути на світове мистецтво,то в такій медитуючій позі застигли і Будда, й єгипетські та китайські літописці. Таким чином, Мамай, що сидить у задумі, має чимало паралелей у світі». На думку мистецтвознавця Ольги Луковської, «скопівський Мамай» — це збірний образ, а сам козак не є прототипом християнина в чистому вигляді, він роздумує над усіма релігіями, над душею світу.

— У Львові Ореста Скопа називають отаманом і зоряним козаком, а сам він має надію не лише завершити свій цикл, а писати Мамаїв, доки вистачить сил. До слова, охочі переглянути унікальну виставку можуть зробити це до кінця місяця у Львівському палаці мистецтв.