Жахливе повчання

До створення хорору «Видалити з друзів» (Unknown User / Cybernatural) причетні дві по-своєму легендарні людини зі світу кіно. Продюсер Тимур Бекмамбетов, автор обох «Дозорів», на сьогодні — єдиний пострадянський кінематографіст, який досяг відчутного успіху в Голівуді. Режисер Леван Габріадзе — виконавець ролі студента Гедевана, того самого скрипаля у великій «Кін-дза-дзі», син всесвітньо відомого керівника Тбіліського театру маріонеток Резо Габріадзе, вже багато років працює в компанії Бекмамбетова «Базилевс», де досі знімав комедії на кшталт «Ялинок» і «Викрутасів».

Із самого початку проект мав відтінок сенсації. Так, рекламний ролик «Видалити з друзів» став найпопулярнішим трейлером в історії сервісу Twitter. Лише за один день, 14 січня, його користувачі опублікували 261941 пост, присвячений ролику і самій картині. Збори фільму в США у 30 разів перевищили його бюджет, сягнувши 31000000 доларів.

Одразу кидається в очі те, що Unknown User — це до дрібниць продумана вправа у формі, починаючи із заставки студії «Юніверсал», яка на секунду застигає і дрібниться на пікселі. Всі події відбуваються виключно на моніторі героїні на ім’я Блер, всі рутинні операції — від листування по чату до засилання вірусу — задіяні як інструменти розвитку фабули. Форма діалогу — Скайп-конференція, до якої підключається невідомий і невразливий користувач. Предмет конфлікту — суїцид подруги Блер, Лори, зацькованої однолітками через компрометуюче відео.

Підліткове цькування існувало завжди, просто Мережа дала йому нові можливості. Кілька самогубств підлітків у США протягом останніх років вивели проблему кібербулінга (тобто цькування в інтернеті) у мейнстрімні ЗМІ. Страшна помста за подібне — досить виграшний сюжет. Проте втілюється він на вздовж і впоперек протоптаній території молодіжного хорору. Новаторство форми втілення конкретного сценарію спрацьовує, якщо узгоджується з формою більш загальною і обов’язковою — жанровою. У хорорі необхідні напруга (саспенс), правильно вибудоване чергування моментів позірного розслаблення з вибухами насильства, і, звісно, надзвичайно важливими є переконливі акторські реакції.

На жаль, початок «Видалити з друзів» тоне в малодинамічних розмовних сценах. Потім справа трохи поліпшується. Гра на вибування, у якій мимоволі беруть участь герої, і перші два вбивства відчутно б’ють по нервах завдяки вчасно проявленому вмінню Габріадзе більше приховати, ніж показати, а показане сконцентрувати до шокової виразності. Але далі не клеїться. Ритм падає, ефект несподіванки втрачається, дія знову скочується до балачок. Утім, це можна було б виправити за рахунок роботи акторів, але вона явно недостатня. У завершальних епізодах замість доведення жаху до піку фонтанує якась багатослівна істерика. Це вже не кажучи про драматургічні неоковирності (всі шестеро явно не сироти і не відлюдники, але опинилися самі в помешканнях, мобільними чомусь майже не користуються тощо).

Бекмамбетов і Габріадзе так прагнули формальної досконалості (внутрішньокадровий монтаж тривав півтора роки), що зрештою стали заручниками власного перфекционізму. Що в результаті вийшло? За формою — експеримент, який, як колись стилістику іншого культового ужастику — «Відьма з Блер» (так-так, явна відсилка), тепер копіюватимуть до повного комерційного виснаження, а змістовно — нескладна повчальна драма про шкоду кібербулінга. Утім, якщо вона утримає хоч когось від зайвих дотепів у соцмережах — то вже добре.