«Живі статуї» можуть стати легендами і творити мистецтво»

Його учасники не просто демонструють свої таланти та яскраві образи, а й змагаються за фінансову винагороду. Хто її отримає, вирішує професійне журі. До його складу входить і актор харківського театру імені Пушкіна Максим Панченко. Він розповів – працював, як жива статуя задовго до того, як став «справжнім актором», має у цій сфері чималий досвід роботи, знає її особливості та яка вона насправді важка. «Я був Елвісом Преслі, футболістом, Купідоном, Вієм… Останній образ був найяскравішим – я цілий день «пікся» під сонцем у величезній шубі на «Сорочинському ярмарку». Але найважче не отак стояти, а бути терпимим до неадекватних людей, які, на жаль, часто трапляються на шляху вуличного митця. Вони задають питання, намагаються вибити з колії, проявляють агресію, і потрібно вміти знайти вихід з такої ситуації, викрутитись. Найкращий професійний метод у такому випадку – гумор та доброта», – розповідає актор, член журі Фестивалю вуличного мистецтва Максим Панченко.

Учасники харківського фестивалю вуличного мистецтва і справді могли на собі відчути всі «принади» своєї професії і перевірити себе на «профпридатність». У день його старту триповерховий торговий ТЦ «Дафі», який ініціював проведення заходу, нагадував величезний мурашник. Не всі учасники поки що звикли до такої бурхливої «живої течії». Наприклад, Дмитро Буйвал працює у Сумах. Місто, порівняно із Харковом, має менше масштабних подій та майданчиків для виступів. «Вуличне мистецтво в Сумах розвинене в рамках нашої студії «Артіль МІФ», ми маємо п’ятнадцять персонажів, які інколи виставляємо на вулицях міста, хоча більше надаємо перевагу подорожам та фестивалям», - розповідає Дмитро Буйвал. До речі, його «золотий костюм» вразив не лише глядачів, але й журі. Сумчанин розповів, що виготовлений він за особливою технологією, яку в Україні практикують лише дві майстерні.

Актор Дмитро Буйвал стверджує – не лише «живим статуям» потрібно підвищувати свою професійну майстерність, публіка має вміти з ними контактувати. «За п’ять років ми виховали свою сумську публіку. Ми розповідали людям, що потрібно не просто підійти і сфотографуватися, а що ця фотографія має бути контактною. Ми навчили людей, що кльові фото виходять, коли вони починають з нами імпровізувати», - ділиться професійними секретами вуличний актор із Сум.

За словами «живих статуй» найщедріша публіка звичайно у туристичних містах, проте вони помічають тенденцію, що розвиток вуличного мистецтва в Україні набирає обертів.

«Коли я починав працювати «живою статуєю» – це було щось типу заробити на морозиво та порозважати натовп. А зараз це стає справді мистецтвом, з’являється правильна, хороша конкуренція та можливості. І, що найголовніше , люди починають розуміти, що митець у цьому стилі живої статуї може стати легендою і творити мистецтво», - говорить Максим Панченко. Він сподівається, що невдовзі Харків стане для вуличних артистів таким же майданчиком, як і Львів. «Львову пощастило з архітектурою, там живі статуї виглядають органічно. У нас в Харкові не так багато місць. Але я сподіваються, що парк Шевченка, який зараз ремонтують, стане для харківських живих статуй отою «Меккою», якщо їх туди будуть запрошувати і давати можливість проявити себе. Потрібно дозволити їм там стояти і придумати правила», - говорить харківський актор.  Максим Панченко впевнений – те, що фестиваль проходить в Харкові вже вчетверте, свідчить про інтерес до цього виду мистецтва і про те, що воно потрібне суспільству.

Фестиваль вуличного мистецтва триватиме у Харкові, в «Дафі», до 28 січня, а потім його естафету перехопить Дніпро, де захід стартуватиме 16 лютого. До речі, серед учасників фесту були не лише живі статуї та міми, а й лікарняні клоуни. Виступати перед великою публікою для них не властиво, чому вони пішли на такий крок, читайте невдовзі у інтерв’ю для «Дня».