«Живописна Україна» Віктора Швеця
Свою п’яту персональну виставку молодий луцький художник присвятив 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка
Побачити «Живописну Україну Віктора Швеця» можуть усі охочі. Роботи експонуються у Волинській обласній науковій бібліотеці, в рідному місті художника, до кінця року. П’ятдесят полотен, написаних у різний час, вражають поєднанням різних стилів. Тут і київські, і волинські, і кримські пейзажі; картини, що відображають сакральне світобачення художника.
«Енергія полотен Віктора — компенсація та перемога імені в нелегкій битві зі спротивом долі. Непроста доля у Віктора, а Воля Божа — спонука до мистецького злету, до радості духовних висот, духом і тілом всепереможних, у яких краса, добро та альтруїзм», — так написав про роботи Віктора Швеця лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, керівник МЖХК НАОМА, художник, живописець, графік Микола Стороженко.
Розмову з митцем почали із запитання про близьких по духу художників:
— Я навчався у майстерні монументального живопису і храмової культури під орудою професора Миколи Стороженка, — розповідає Віктор. — Тому, безперечно, його я вважаю своїм учителем і наставником. Він щоденно наполегливо навчає та відкриває такі глибинні таємниці, які не кожному до снаги зрозуміти. Його школа спрямована на модернізацію українського мистецтва. Щодо моїх улюблених світових художників, то це Клод Моне, Ренуар, багато французьких та японських митців. Однак ближчі все ж українські — Олександр Мурашко, Тетяна Яблонська, Федір Кричевський, Іван Їжакевич. Із сучасних луцьких подобаються роботи Костя Борисюка.
— Це вже п’ята ваша персональна виставка. Назву обрали невипадково?
— Свого часу в 1843—1844 роках Тарас Шевченко створив серію офортів «Живописна Україна». Я поставив за мету розвинути цю тему і зараз малюю переважно пейзажі. У моїй виставці більшість київських робіт, є частина луцьких, незначна кількість польських і болгарських.
МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ
— Робота, яку відзначив серед полотен вашої «Живописної України» Микола Стороженко, — «Апофеоз життя і творчості Їжакевича І. С.». Чим особлива для вас ця композиція?
— У цю роботу я вклав упродовж року свою душу, енергію, розуміння мистецтва і намагався створити власний код — код Віктора Швеця. Я хотів об’єднати сплав різних течій мистецтва в єдине ціле, це був творчий експеримент. Тут присутні академізм, реалізм, абстракціонізм, футуризм, експресіонізм, постімпресіонізм, багато математичних та геометричних символів. Я хотів передати все наше праукраїнське, закодоване. Адже ми стоїмо на скарбах, нам потрібно відроджувати культуру. Я це роблю через забуте мистецтво. Через згадку про геніального українського художника Івана Сидоровича Їжакевича. Він вивів українську школу на якісно інший рівень сакрального мистецтва. Новому поколінню монументалістів слід брати з нього приклад.
— На вашу думку, наскільки на мистецтво впливають події, які відбуваються сьогодні в Україні?
— Українську націю не можна пригнічувати. Молодь — цвіт нації, майбутні професіонали, художники, митці, які могли б підносити Україну. Мені шкода, що цвіт знищують. Як патріот своєї держави я сподіваюся, що Бог дасть силу українській нації перемогти. У моєму роду всі були воїнами УПА і загинули у прагненні захистити Україну. Хочеться, щоб наша держава була вільною і незалежною. Так само й щодо Криму — це віддавна українська земля. Тому завдання сучасних українців — дати відсіч, уберегти цілісність нашої держави, українську мову, збагачувати українську культуру, примножувати українську націю.
Фото з архіву Віктора Швеця авторства Павла Переведенця
