Звістка, послана небом

«Удар блискавки в бочку з порохом» — так образно і влучно назвали нащадки небувалу революцію в розумах європейців, найглибший духовний переворот, здійснений на початку XVI століття. Цей переворот («Реформацію») пов’язують з ім’ям великого Мартіна Лютера (1483 — 1546), який багато в чому зумовив подальший розвиток того цивілізаційного світу, котрий ми традиційно називаємо Західним, і вельми значною мірою вплинув на його вигляд (сучасний в тому числі, адже інтелектуальний космос більшості країн Європи, США, Канади багато в чому сформований «великим вибухом» Реформації). І щоб адекватно зрозуміти структуру свідомості Заходу, необхідно вивчати життєвий шлях та ідеї Лютера. 10 листопада виповнилося 520 років від дня його народження.

«Я син, внук і правнук селянина, у моєму роду всі були селяни», — гордо говорив Лютер у старості. Батько Мартіна, Ганс Лютер, починав свій шлях рудокопом у мансфельдських копальнях (Тюрінгія) і за 25 років наполегливої праці став співвласником восьми міднорудних шахт та трьох плавилень. Сім’я була багатодітна, але Мартіну не загрожувала бідність; проте він чудово знав, що таке злидні. Хлопчик дуже рано спрямував свої духовні шукання до Бога. Спроби батька зацікавити майбутнього великого реформатора якоюсь «світською» професією були марними. Провчившись три роки в Ерфуртському університеті, 22-річний Лютер вступає до лав ченців-августинців місцевого Чорного монастиря. З 1511 року він — доктор богослов’я Віттенберзького університету; завдяки Лютеру це глухе містечко у Східній Німеччині стало «Римом єретиків», духовним центром християнського світу (саме сюди 100 років по тому направить Шекспір на навчання Гамлета!)

Сам Лютер говорив, що його роль у великих подіях Реформації зводиться лише до того, що він прислухається до звісток, що посилає небо. Саме це і спонукало його прибити на дверях Замкової церкви у Віттенберзі плакат із 95-ма тезами проти вчення про відпущення гріхів (з цього дня, 31 жовтня 1517 року, за традицією ведуть відлік епохи Реформації). Якими ж були ці «звістки» з неба, в чому полягав духовний виклик Лютера авторитету папи?

Справжнє покаяння, заявив великий бунтар, не може бути актом купівлі-продажу, а є внутрішнім процесом, що триває впродовж усього життя християнина. Звідси — різке засудження Лютером практики продажу «індульгенцій» та відпущення гріхів за гроші. Зауважимо, що не Лютер першим заговорив про несумісність угод із Богом зі званням істинного християнина; можна назвати англійця Джона Вікліфа, великого чеха-мученика Яна Гуса, італійця Джироламо Савонаролу...) Але саме Лютер «прийшов вчасно» — суспільство у Німеччині та в багатьох європейських країнах було готове до змін.

Згодом Лютер прийшов до заперечення зовнішніх, формальних атрибутів «благочестя» у житті істинного християнина. Лише ВІРА і безпосереднє, щире спілкування з Богом (без ієрархічних церковних структур!) — шлях до спасіння; при цьому Лютер різко протиставляє вірі розум, називаючи його «зрадником душі». Для діалогу з особистим Богом не потрібно нічого, крім вогню Віри, — саме ця теза Лютера, яка робила непотрібною організацію католицької церкви на чолі з Папою, викликала люті нападки ворогів, криваві релігійні війни протягом багатьох десятиріч. І в цій боротьбі соратникам найславетнішого «єретика з Віттенберга» допомагали його слова: «Тому я не можу і не хочу нічого зрікатися, бо неправедно робити будь-що проти совісті. На тому стою я і не можу інакше. Нехай допоможе мені Бог!».