Iсторія – без реклами

У Міністерстві культури України працюють над новим законопроектом щодо збереження культурної спадщини. Одним із пунктів майбутнього закону (який винесуть на розгляд парламенту у грудні цього року) має стати заборона зовнішньої реклами в історичних центрах міст. За словами міністра культури В’ячеслава Кириленка, за суцільними бордами та лайтбоксами Києва (та й не тільки його) взагалі не видно. Ідея та суть задуму — правильна, якби не кілька «але». Наприклад, те, що в Україні, а в Києві та деяких обласних центрах зокрема, існує своя нормативна база, котра вже забороняє рекламу в історичних центрах міст.

До прикладу — 2012 року Київрада затвердила концепцію розвитку зовнішньої реклами на території столиці, чим заборонила рекламу поблизу архітектурно-історичних заповідників (приміром, заповідник «Старий Київ» — хіба не в центрі міста і не охоплює весь Поділ?). Йшлося саме про територію буферних зон Софії Київської та Києво-Печерської лаври, а також території, прилеглі до визначних пам’яток історії та архітектури. Зокрема, зовнішню рекламу заборонили на Андріївському узвозі, біля Михайлівського та Володимирського соборів, Андріївської та Кирилівської церков, Маріїнського палацу, Золотих воріт...

Про що заявляв міністр культури? Практично про те саме, про що йдеться  і в київській концепції: заборона реклами на пам’ятках об’єктів ЮНЕСКО, у їхніх буферних зонах, на державних історико-культурних заповідниках, на інших пам’ятках у межах їхніх територій, у зонах охорони, в історичних ареалах населених пунктів. Дозволятиметься лише стилізована та суспільно-важлива реклама (як уникати тут маніпуляцій, хотілось би бачити теж у новому законі).

У Львові також діють свої правила зовнішньої реклами у місті — з обмеженнями для центральної частини. А однаковий для всіх закон про рекламу говорить, що її розміщення на пам’ятках та в їхній охоронній зоні відбувається на підставі дозволів від органів  виконавчої влади. Тому це вже питання до міських депутатів, Києва чи інших міст, чим вони керувалися, коли давали дозволи на глобальне перетворення міського центру на рекламний майданчик.

Як зазначила директор НДІ пам’яткоохоронних досліджень Ольга Пламеницька, за дорученням Мінкульту інститут тільки-но почав працювати над законопроектом, а питання зовнішньої реклами стане локальним пунктом порівняно з іншими змінами: «У законі це буде прописано у загальному вигляді, а потім має бути напрацьована концепція використання реклами у містах, бо законом не зможемо відрегулювати все».

Зважаючи на київський досвід, коли три роки концепція розміщення реклами нівелюється, які шанси, що закон не спіткає така ж доля? «Було б непогано, щоб хоча б дотримувалися старого закону про охорону культурної спадщини. Але у більшості випадків його положення ігнорують. Треба більш суворо стежити за дотриманням вимог закону контролюючими органами, вимагати цього через систему штрафів, — додає Олена Титова, директор Центру пам’яткознавства НАНУ. — І вже не вперше декларує міністр культури, що серед основних моментів доопрацьованого закону буде заборона реклами, про це я чую в його виступах із березня цього року. Але що буде насправді в проекті? Він ще на доопрацюванні, хоча мав бути готовий навесні, потім у вересні, тепер у грудні...»