У Залізниці готові легалізуватися. Але...

З вимогою вирішити проблему, яка склалася у відносинах між мешканцями села та працівниками охоронного підприємства, у Любешівську районну державну адміністрацію цього тижня звернулося понад дві сотні людей, були тут і люди із Судча та ніших сіл, та все ж переважно із Залізниці. Вони скаржилися на те, що останнім часом у населеному пункті з явилися озброєні люди, яких бояться, бо не розуміють причини їхньої появи.

Залізниця та Судче — майже поряд із селом Кухітська Воля на Рівненщині, де нині процвітає несанкціонований видобуток бурштину. А на території Залізницької сільради начебто покладів бурштину ще не виявлено, тому що тут роблять «люди зі зброєю», селянам невідомо. Та вони, мовляв, не бажають їх тут бачити і боятися вийти з власної хати. Аби вияснити ситуацію, у Залізницю вирушило все районне начальство, представники силових структур району та області і лісогосподарських структур. У сільському будинку культури на розмову зібралося вже до півтисячі селян.

Виявилося, що претензії — до охоронної організації, ТзОВ «Комбат Сек’юріті», з якою лісівники уклали договори про охорону лісових масивів і мисливських угідь. Адже «бурштинова лихоманка» легко може перекинутися і на Любешівський район, зокрема і на лісові угіддя. Власне, розмова по суті і звелася до несанціонованого видобутку бурштину. Не секрет, що не тільки мешканці Залізниці чи Судча — половина району, у якому насправді існує проблема з робочими місцями, — їздять мити бурштин у ту ж Кухотську Волю. Але не секрет і те, що нещодавно районна влада змушена була ввести охорону на території Судча, де активно пробували добувати бурштин...

«Та ми ж знаємо, що варто трохи охороні «розслабитися», і в нас буде те, що у Кухітській Волі та в інших місцях, де після копачів бурштину залишається місячний пейзаж, — каже голова Любешівської райдержадміністрації Олег Кух. — Інша справа, ми маємо вияснити, чи є підстави у селян для скарг на охоронців з «Комбат Сек’юріті», цим і займаються правоохоронні органи. А в Залізниці я пропонував створити громадське об’єднання, котре б охороняло порядок. Селяни ж не проти присутності, наприклад, поліції, але не цієї охоронної фірми».

ФОТО НАДАНО ВГО «АВТОМАЙДАН», AUTOMAIDAN.ORG.UA

Наразі, звісно, не можна з певністю сказати, що насправді стало причиною конфлікту. Представники охоронної організацї не прибули на зустріч влади з селянами, аби щось пояснити. Бо, власне, і претензії нині лише на разі чуток. Але вірогідно, що тут таки «замішаний» бурштин. Для того, щоб його вивозити, задіяний транспорт, не завжди відповідно зареєстрований, робота помп вимагає дуже великої кількості пального, і його возять бочками, а можна лише каністрами на 20 літрів...

Залізниця на Любешівщині є прикладом села «без лавочок»: так говорять про себе самі його мешканці, пояснюючи, що тут ніде нема біля будинків лавок, бо ніхто не сидить без діла. Тут «модно» будувати величезні просторі хати, купувати гарні машини, проводити весілля та інші родинні оказії на кілька сотень чоловік, і дарувати на них золоті вироби. Раніше Залізниця у районі була відома як своєрідна «столиця» підпільних пилорам. За документами у сільраді їх рахувалося два десятки, а фактично було у півтора раза більше. Газета «День» ще 1 вересня 2007 року писала про трудові будні Залізниці у тексті «А на лісника — мішок?» Йшлося про те, що працівники лісової галузі, які пробували боротися з несанкціонованими вирубками лісу, потерпали від рук своїх же земляків, та про те, аби ввести роботу пилорам у законне русло. Роки минули, і тепер постала проблема вже не пилорам, а нелегальних бурштинокопачів. Розказують, що саме активні пилорамники і змогли придбати дороговартісні помпи для миття бурштину.

«Доки питання видобутку того ж бурштину не буде введено у законодавче поле, як і питання його реалізації, доти ми, місцева влада, будемо заручниками ситуації, — вважає голова Любешівської РДА Олег Кух. — Ми стримуємо її, як можемо, а можемо не так і багато насправді. І образливо, що знімки місячних пезажів з Кухотської Волі обійшли півсвіту зі словами «то на Волині», але це не Волинь, а Рівненщина».

Мешканці тієї ж Залізниці на зборах говорили, що абсолютно не проти, аби держава, і саме вона, навела порядок у видобутку і бурштину, й інших корисних копалин. Готові легалізуватися, платити податки, як готові були це робити, коли тут «процвітали» пилорами. Але «на мужику» ситуація не замикається, кажуть люди, і вони праві. На Волині шукають варіанти виходу з ситуації. Так, на початку березня рішенням позачергової сесії Волинської обласної ради створено комунальне підприємство «Волиньприродресурс», котре не буде само займатися видобутком корисних копалин, але видаватиме ліцензії на їхній видобуток, того ж бурштину, піску, щебеню, а також буде контролювати видобуток їх інвесторами.

Голова Волинської обласної ради Ігор Палиця під час обговорення питання створення комунального підприємства говорив про те, як влада бачить вирішення питання. І саме пришвидшення створення комунального підприємства дозволить врегулювати процес. Область повинна мати монополію на видобуток у регіоні, казав він: «Це підприємство буде отримували не менше 50% від прибутку. Нам буде легше отримувати дозволи в Києві, керівник підприємства буде проходити всі комісії. Але я знаю одне — коли ми створимо це підприємство, і в Київ від нас приїде звернення про надання йому дозволу, тоді ми зможемо отримати його. Тоді я побачу, хто його не дасть. А коли буде безліч приватних звернень, всі будуть думати «хто за цим стоїть?» і будуть праві в цьому. Мешканці територій, де видобуватимуть корисні копалини, повинні знати, що вони отримають від такого рішення, і не повинні відчувати, що у них так просто забирають природні багатства».