Більшість українців — за НАТО

Днями представник «Народного фронту» Дмитро Тимчук повідомив про те, що учасники переговорного процесу вирішили повернути в «проект угоди декларацію про повернення курсу України на євроатлантичну інтеграцію». І додає, що «вперше такий курс був заявлений ще за часів Кучми». Тут треба внести одне суттєве уточнення. За часів Кучми дійсно було оголошено курс на НАТО, але не завдяки йому. Кучма саме відзначився тим, що зірвав цей курс.

«День» давно і ґрунтовно веде тему вступу України до НАТО. Нагадаємо, що Євген Марчук як секретар РНБО 2003 року домігся ухвалення парламентом Закону «Про основи національної безпеки України». В закон було введено формулу, згідно з якою Україна, з метою гарантування національної безпеки, може приєднуватися до військово-політичних блоків, зокрема Північно-Атлантичного альянсу. Також, згідно з цією формулою, було розроблено і затверджено Президентом Кучмою військову доктрину. Але ситуація змінилася після Стамбульського саміту НАТО 2004 р. Тоді стало зрозуміло, що Україна дуже близька до підписання ПДЧ (плану дій з членства в НАТО), і саме в цей час Леонід Кучма на 1—2 дні разом із Володимиром Путіним пропадають з поля зору преси десь на Азовському морі.

Повернувшись, Кучма дає команду негайно виключити з військової доктрини згадану формулу про співпрацю з НАТО... Далі, прийшовши до влади, команда Януковича вилучила цю формулу через парламент і зі згаданого Закону «Про основи національної безпеки України». Якби свого часу другий президент Кучма не грався із зовнішнім курсом, як і його кращий учень Янукович, навряд чи сьогодні Росія наважилася б на відкриту агресію. Україна мала б зовсім інший статус і відносини з Альянсом. Отже, відповідь на запитання, хто винен, ми маємо. Тепер стоїть питання — що робити? Форсованими темпами наближатися до системи колективної безпеки НАТО.

«Україна є частиною Європи. І як частка Європи ми повинні бути інтегрованими до неї не тільки в окремих сферах, а й входити до загальної системи євроатлантичної безпеки, — коментує «Дню» військовий експерт Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Ігор КОЗІЙ. — Ми маємо переглянути свої відносини з Альянсом і знайти будь-яку форму співпраці, яка б дозволила нам з часом інтегруватися до цієї організації. Стаття 10 Вашингтонського договору не забороняє нам вступити в НАТО. Єдине — ми чітко маємо собі усвідомити, наскільки це буде правильним та послідовним кроком з точки зору того, що Крим є окупованим Росією. Цивілізованим шляхом ми спробуємо його повернути, але нам треба визначитися, чи дозволить нам вступ до НАТО вже сьогодні швидко повернути Крим. Але те, що ми маємо входити в загальну систему євроатлантичної безпеки, не викликає сумнівів. Сьогодні лише НАТО та ООН заявляють про гарантії в системі безпеки».

«ПЕРЕХІД НА СТАНДАРТИ НАТО СЛІД РОБИТИ В ЕКСТРЕНОМУ РЕЖИМІ»

 Дмитро ТИМЧУК, координатор групи «Iнформаційний опір» (facebook.com), «Народний Фронт»:

— Щодо обговорення проекту коаліційної угоди (у частині безпеки й оборони).

Учора вже повідомлялося про те, що розділ щодо безпеки й оборони практично узгоджений — принаймні в основних позиціях. Навіює оптимізм той факт, що дискусії стосуються здебільшого лише другорядних моментів, швидше «технічних». Виходячи з цього, сподіваюся, що й під час парламентської роботи проблеми у сфері оборони розв’язуватимуться оперативно й ефективно — агресія Росії не дає нам часу на розсусолювання й полеміку. Особливо хотів би відзначити збіг бачення й знаходження спільної мови у нас, тобто «Народного фронту» й «Самопомочі» — впевнений, що цей конструктив збережеться й у Раді.

Основні напрямки в узгоджених позиціях — термінова розробка й прийняття стратегічних документів, екстрене реформування всієї сфери національної безпеки й оборони, виходячи з головної мети — адекватно відповісти на агресію проти України.

Підводні камені, які начебто удалося обійти, — прописування в проекті угоди конкретних, знову-таки «технічних» моментів, які по суті мають бути в Держпрограмі реформування ЗСУ. Це не тема коаліційної угоди — вона має містити лише формулювання напрямків реформування, формулювати філософію й цілі реформ. Тоді як конкретні кроки можна робити лише на основі оборонного огляду (за термінологією НАТО «Defense review» — по суті «інвентаризація» всіх оборонних ресурсів), який Міноборони вже почало, але який ніяк не можна затягувати (а на це дуже схоже).

До речі, з приводу повідомлення, що облетіло ЗМІ, щодо домовленості про вступ до НАТО. Дійсно, є рішення внести до проекту угоди декларацію про повернення курсу України на євроатлантичну інтеграцію, як це було до Януковича (як пам’ятаємо, вперше такий курс був заявлений ще за часів Кучми). Проте ми не зосереджуємося сьогодні на цьому постулаті. Уже тому, що вступ до НАТО — це не справа двох-трьох місяців, тоді як проблему форсованого зміцнення обороноздатності країни слід було розв’язувати вчора, і саме на цьому сконцентрована наша увага.

ОСТАННЄ СОЦІОЛОГІЧНЕ ОПИТУВАННЯ ФОНДУ «ДЕМОКРАТИЧНІ ІНІЦІАТИВИ» СПІЛЬНО З КМІС СВІДЧАТЬ: ЗА ВСТУП УКРАЇНИ ДО НАТО ВИСЛОВИЛИСЯ 44% ОПИТАНИХ ГРОМАДЯН, 22% УКРАЇНЦІВ — ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПОЗАБЛОКОВОГО СТАТУСУ; ВІЙСЬКОВИЙ СОЮЗ ІЗ РОСІЄЮ ТА ІНШИМИ КРАЇНАМИ СНД ПІДТРИМАЛИ ЛИШЕ 15% / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

З другого боку, євроатлантична інтеграція відкриває нам шлях до переходу на стандарти НАТО — й це треба робити в екстреному режимі. Йдеться не про «натовські» калібри озброєнь, а про стандарти в оргштатній структурі, процедури, у сфері зв’язку й інформаційних систем, щодо вимог до національного законодавства у сфері оборони тощо. Це об’єктивна необхідність вже тому, що ці стандарти базуються на досвіді перманентних бойових дій, які ведуть країни — члени НАТО. Можливо, ці стандарти не досконалі, але на сьогодні нічого кращого в світі немає.

«ОДНЕ З НАЙПЕРШИХ ПИТАНЬ ДЛЯ НАС — СКАСУВАННЯ ПОЗАБЛОКОВОГО СТАТУСУ»

 Юлій МАМЧУР, полковник, командир бригади тактичної авіації, «Блок Петра Порошенка»:

— У нашій робочій групі щодо майбутньої коаліції ми розглядали реорганізацію Збройних сил, тому що зараз існує потреба зміни їхньої структури, перебазування дислокації їхніх частин. Окрім цього, порушувалися питання щодо змін в усіх силових відомствах — розвідці, СБУ, Нацгвардії.

Загалом, зараз потрібен гідний бюджет на оборону. По-друге, ми маємо звернути увагу на досвід, який набули наші ЗСУ та спецслужби за весь час проведення Антитерористичної операції. Наша логістика також кульгає, тому потрібно вирішити питання забезпечення військових — вирішення цієї проблеми ми повинні ставити на одне з перших місць. Ми бачимо, як Росія накопичує все більше військ, тому нам потрібне забезпечення української армії новітніми зразками озброєння вітчизняного виробництва. Тим паче, що Захід допомагати нам в цьому не поспішає. Треба також відновлювати те озброєння, яке в нас є на складах. До того ж має бути налагоджений механізм передачі цього озброєння військовим підрозділам.

Щодо інтеграції України в міжнародні безпекові структури, то одне з найперших питань для нас — скасування позаблокового статусу. Це — те, що ми сподіваємося розглядати на першому ж засіданні Верховної Ради. Надалі перед нами стоїть питання поступового переходу до стандартів НАТО, адже одним «наскоком» це зробити неможливо. По-друге, це тісна співпраця із Північноатлантичним альянсом, яка надасть нам можливість якнайшвидше адаптуватися до стандартів НАТО, адже протягом найближчих п’яти років ми, скоріш за все, не зможемо вступити до нього.

Я впевнений, що в парламенті буде постійна група людей, яка займатиметься цими питаннями. Зараз наш зовнішній ворог більш ніж очевидний — це Росія. Але корупція — наш не менший внутрішній ворог. За 23 роки вона так пронизала всі сфери, що ми від цього доволі сильно страждаємо. Міжнародні структури не надавали нам необхідної допомоги, бо не були впевнені, що вона дійде до адресата.

Поки що ми працюємо над коаліційною угодою, й до цього процесу включилися всі п’ять партій майбутньої більшості — «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Самопоміч» та «Радикальна партія» із «Батьківщиною». І щодо вступу до НАТО в нас є одностайність. Окрім цього, ми внесли питання щодо відновлення державного суверенітету на території Криму. Це питання доволі важливе, й про нього не можна забувати, незважаючи на війну на сході. Я вважаю, що нам потрібен профільний віце-прем’єр, який займатиметься окупованими територіями.

На мою думку, в нинішніх політиків є розуміння складності проблеми безпеки і оборони та потреби проведення реформ в Україні задля її подальшого вступу до НАТО. Президент чітко дав це зрозуміти, представивши свою «Стратегію-2020». І ми з парламентом впроваджуватимемо ці реформи в життя.

«УСІ УЧАСНИКИ МАЙБУТНЬОЇ КОАЛІЦІЇ ЗАЦІКАВЛЕНІ У ВСТУПІ УКРАЇНИ ДО ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ СИСТЕМИ КОЛЕКТИВНОЇ БЕЗПЕКИ»

 Павло КИШКАР, командир групи інформаційної війни добровольчого батальйону «Донбас», «Самопоміч»:

— У нашій коаліційній угоді ми вирішили прописати пункт про «вступ України в Євроатлантичну систему колективної безпеки». Його визначено як напрям, без слова «НАТО», щоб нікого не дратувати.

Це також взаємопов’язані речі зі скасуванням позаблокового статусу України. І, виходячи з цього, нами буде прописано вектор подальшого руху України в сфері колективної оборони. Наразі говорити про безпосередній вступ України до НАТО загалом ще зарано, тому ми заявляємо про наші наміри інтегруватися в цю безпекову структуру. Щоб вступити до Євроатлантичного альянсу як повноправному члену, нам треба відповідати певним критеріям і розуміти, що Україні потрібен цей крок. Ми говоримо про запровадження в системі безпеки та оборони нашої держави стандарти НАТО. Окрім цього, ми можемо співпрацювати з цим блоком на договірних засадах — така можливість реальна й зараз розглядається. Втілення та дотримання цього вектора залежить від того, наскільки ми будемо наполегливими. І в нещодавніх заявах Джон МакКейн та Джон Керрі висловились, що в підтримці України треба переходити від слів до справ. Це свідчить, що ми близькі до реальної взаємодії.

На мою думку, зараз усі учасники майбутньої коаліції зацікавлені у вступі України до системи колективної безпеки. Якщо ж говорити про військових, які зараз воюють в зоні АТО, то їх мало цікавить політика чи різні інтеграційні процеси. Вони вимагають від політиків лише одного: «робіть що завгодно, щоб зберегти Українську державу».

Щодо підготовки коаліційної угоди, то не можна сказати, що цей процес затягується. Особисто я весь час працюю, пишу, веду перемовини. І можна сказати, що ми встигаємо оприлюднити текст угоди у встановлені терміни. До того ж є юридичні норми, які не дають зібратися Раді одразу після офіційного оприлюднення результатів виборів, — люди мають написати заяви про звільнення. Особисто я маю вийти з лав Нацгвардії.

Підготував Дмитро КРИВЦУН, «День»