Чим привабливий регіон для інвестора?

Минулий рік у Донецькій області був проголошений «Роком інновацій». Адже саме новітні технологій допоможуть Донбасу привабити інвестора і стати «локомотивом» для України, переконані донеччани. У Донбасі можна й необхідно робити бізнес, — кажуть вони. Іноземні компанії, які приходять сюди, знають, що Донбас — регіон, куди варто вкладати гроші. Саме тому місцева влада впевнена, що їй вдасться в найближчі три-п’ять років залучити близько 100 мільярдів доларів інвестицій.

Чим може Донбас привабити не лише іноземного, але й внутрішнього інвестора та про те, який на сьогодні в регіоні стан основного показника, що на нього звертають увагу інвестори — бізнес-клімату — «День» запитав у місцевих практиків.

«ІННОВАЦІЙ СТАЄ БІЛЬШЕ»

Олександр КРАСИЛОВ, заступник директора з виробництва та маркетингу ПАТ «Донецький завод високовольтних опор»:

— Бізнес-клімат нашого регіону досить специфічний. Ми промисловий регіон, розмаїтий і великий, більше того, майже вся економіка України сформована тут.

Важко чи складно вести тут бізнес — я не експерт, аби коментувати. В основному це визначається рівнем взаємодії організацій — продавець-покупець. Чітка структурована схема договору, умови оплати, вибудована схема кредитної лінії й взагалі стратегії фінансових потоків — ось те, що визначає, з погляду нашого бізнесу (виробництво й збут металоконструкції опор високовольтних ліній електропередач. — Авт.), бізнес-клімат узагалі.

Я б хотів відзначити, що для бізнесу, зокрема нашого регіону теж, дуже важливим є питання досвіду недавньої кризи. Адже її пережили всі. Але, як було очевидно, в кризу кожен залишився сам, а це, я вважаю, неправильно. Адже динаміка розвитку, як свідчить досвід, призвела до того, що всі повалилися вниз. Адже чим ти далі знаходишся від центру, тим швидше тебе кидає або вгору або вниз, а у нас майже всі виявилися розкиданими, не в середині. Я вважаю, що кожна компанія повинна розуміти, що за нею стоїть наступна. Кожен повинен чітко бачити ланцюг залежності — хто й від кого.

У кризу було дуже важко працювати, й нам зокрема. Але завдяки грамотному управлінню підприємством, з боку керівництва, вибраній і чітко відпрацьованій маркетинговій політиці ми змогли пройти цей бар’єр, відповідно десь втративши, а в чомусь вигравши: опрацьовували нові ринки, модернізували виробництво — встановили нову лінію оцинковування, — не звільнили велику кількість людей, що спостерігалося на інших підприємствах... Грамотна фінансова стратегія, управління підприємством у цілому, можливості гнучко реагувати на цінову політику і якісна продукція — ось основні складові успішного виходу з кризи.

Цікавим для нас досвід кризи в плані збуту. Зараз експортна складова нашого підприємства — 95% (лише 5% нашої продукції ми продаємо на внутрішньому ринку), і в кризу ми відвантаження здійснювали на експорт. Ми зуміли вийти на європейський ринок і надійно там закріпити свої позиції. Затребуваність продукції нашого підприємства є в усіх країнах колишнього СРСР узагалі і в Україні зокрема. Серед наших партнерів є німецька компанія, яка працює на ринках Азейбарджану, Казахстану, Грузії... Вони знають нашу продукцію й дали згоду на постачання її, тому що вона відповідає міжнародному стандарту якості.

Інвестиції, які вкладає РФ у свою сферу електроенергетики, — це близько 900 мільярдів рублів до 2014 року. В Україні подібні програми намічені. Вони становлять трирічне завантаження нашого підприємства.

«ЦЕ НЕ ЛИШЕ ВУГІЛЬНИЙ РЕГІОН»

Олександр ЛЕВШИН, голова наглядової ради «Авдіївський завод металевих конструкцій»:

— Інвестиційна привабливість Донбасу багато в чому визначена обставинами, що склалися історично. З початку минулого століття Донбас розвивався як промисловий регіон — металургія, гірничовидобувна промисловість, машинобудування. Разом із цим почала розвиватися наука й освіта, як спеціальна — для підготовки робочих кадрів, так і вища школа, що на сьогодні дає право Донбасу називатися кузнею кадрів. Прийнято вважати Донбас вугільним регіоном. Я вважаю, що це не зовсім так, багато шахт закрито, а промислова складова зростає, це яскраво видно за часткою наповнення бюджету країни (21%). Що стосується малого і середнього бізнесу — він був, є і буде, тому що це ремонтні фірми, постачальники обладнання, будівельні та інжинірингові фірми, — загалом те, без чого не можуть існувати і розвиватися підприємства.

Якщо говорити про АЗМК — то це, перш за все, експортне орієнтоване підприємство — понад 65% продукції постачається за кордон. Цей факт свідчить про те, що в Україні мало проектів і слабке фінансування енергетики, а хотілося б, щоб ситуація змінилася, оскільки стан мереж, підстанцій тощо залишає бажати кращого, і про це свідчить статистика (60% зношеності). Наразі на заводі здійснюється реконструкція цехів і технологій та модернізація — завозиться нове обладнання, проектується нове виробництво під нові сучасні технології (Італія — фірми «ОММ» і «Bisol»). Та якби повернули норму закону, за якою при введенні нових технологій не стягувався податок ПДВ, а платили тільки мито, то це значно полегшило б можливості підприємств і не вимивало б оборотні кошти, та й значно вплинуло б на інвестиційний клімат, оскільки з одного мільйона євро ввезеного обладнання ПДВ і мито становить 320 000 євро, а якщо на 10 або 20 мільйонів євро, нескладно порахувати (а досконалі технології менше не коштують). Додати до цього проблеми з відшкодуванням ПДВ. Але поки що є оптимізм і віра в те, що уряд, окрім закликів до вкладення коштів у модернізацію і реконструкцію, створить ще й сприятливі умови для таких кроків.